Моя історія може здатися звичайною, але хто відчуває схожі почуття, той зрозуміє мене.
Ми познайомилися коли я була вже одружена і у мене були діти. Але це почуття пронизало мене. Я не хотіла, щоб зі мною це сталося, не хотіла цих почуттів, і як могла чинила опір. Адже мене чоловік дуже любить, і я не могла йому зраджувати.
Але чим більше я чинила опір, тим більше мене до нього тягнуло. Потім я дізналася, що він теж тягнеться до мене, і у нас все взаємно. Він запропонував, щоб я за нього заміж вийшла, я відмовилася, тому що у мене склалися такі обставини.
Ми з сім’єю мали переїхати назовсім до Німеччини. Він просив, щоб я залишилася, а я поїхала. Але потім я приїжджала до нього і в нас все було добре, правда він просив залишитись, але я знову його кидала.
Та й на те в мене були причини, це страх, тому що він був молодший за мене на 10 років. То він зараз любить, а потім зустріне молоду незаміжню, і одружиться.
Минулого літа ми з ним зустрілися знову і домовилися, що все маємо вирішити за рік: або забути одне одного, або залишитися разом назавжди. Але в березні я дізналася, що він одружився і чекає на дитину. І впізнала від його дружини.
Вона мене чогось знайшла в інтернеті і написала повідомлення. А тепер ще й на Фейсбуці пише повідомлення начебто від нього, і я не знаю, там все упереміш, і він писав і вона теж. Коротше дістали тепер мене.
Та мені боляче, що я сподівалася на диво, що все буде добре і ми будемо разом. А він не став, чекати на диво, просто влаштував своє життя. І боляче мені, тому що я берегла свої почуття і душею завжди була тільки з ним. І серцю не накажеш, щоб любити чи не любити, але зараз воно болить сильно.
А взагалі я хотіла б любити так чоловіка, він заслуговує, а я не заслужила його кохання. Але навіщо Бог посилає це кохання не до того, кого ти хочеш, і за що мені цей біль. Я так хочу, щоб це кохання померло і не бути залежною від нього. Краще взагалі не любити, ніж ось так.
- Мамо, коли ми підемо купувати мені сукню на випускний? – обережно нагадала Лариса Зої…
- Забирай своїх пацанів і повертайся у своє село! - сказала Катя, стоячи посеред вітальні.…
Лідія помітила це одразу, ще під час першого візиту свекрухи. Тамара Вікторівна переступила поріг її…
Той знайомий, вже до болю очікуваний, дзвінок домофона пронизав ранкову тишу, коли Ольга саме мила…
Завмерла Дарина посеред передпокою, ще стискаючи в руках кухонного рушника. Порогу її нового, ледь обжитого…
- Не такою я тебе виховував, - з осудом сказав тато. - Зовсім не такою!…