На 36 році я дізнаюся що мене виховала татова коханка, але я нічого нікому не скажу

Мені 36 років, нещодавно я відправила в останню путь свого батька, а перед тим як відійти в інший світ він розказав мені страшну правду. Виявляється моя мати не рідна.

Якщо чесно в мене були здогадки вже в більш пізньому віці, коли стала доросла, бачила що несхожі ми з нею, а ще, що вона не могла завагітніти більше.

Мені пояснювали, що це після важких пологів зі мною. Але я відчувала що щось не так. А ще, в дитинстві, я пам’ятаю, як якась бабця підбігла до мене і почала кричати що я внучечка її золота, але мама просто нагнала мене в хату, кілька хвилин наодинці поговорила з тією старою і більше не відповідала ні на які мої питання.

Всі сумніви розвіювало відношення матері до мене, мені здалося, що так любити не може ні одна з мам. Ніхто так не балував своїх дітей як вони мене. Мені ще з дитинства здавалося що мені потакають, виконують кожне прохання, каприз, особливо матір. Іноді я цим користувалася, іноді ні, як і всі діти.

За стільки років ми всього кілька разів були в родичів мами, хоча жили вони відносно недалеко. А от татова рідня до нас навідувалася часто, мене обожнювали, а от маму дехто ледь в ноги не цілував, інші терпіти не могли.

Я не розуміла чому так, дотепер. Коли помирав мій тато він розказав, що коли мені було всього 8 місяців мати взяла мене з собою в люльку і пішла на став чистити килими і прати взуття. Звісно можна було б і вдома це зробити, але навіщо носити воду, тягатися з відрами, якщо річка за 100 метрів від дому.

Поки мати прала, я спокійно спала, аж потім мама побачила на іншому березі тата і тітку Машу, вони разом були. Я не любив її тоді, каже тато, але так сталося. Я бачив як твоя мати гукнула мене, я біг через місток але не встиг, вона стрибнула в воду, ми її не врятували. А тебе забрали з Машою додому, з тих пір вона почала тебе виховувати сама.

Мені боляче було почути таке, всім серцем я ненавиділа свого батька, хотіла б повернути час назад. Розуміла що це вони вдвох винні в тому що загинула матуся. Але якби я не знала, якби тато мені не розповів, до кінця днів я була б вдячна чужій тітці за те, що вона виховала мене.

Тепер я не знаю що робити, бо мама Маша не спала ночі біля мого ліжечка, коли я хворіла вона не йшла на роботу, ніколи і словом лихим не образила мене. Серце любить її, а мозок кричить що це вона винна, і я аби не вона то все було б інакше.

Як вибачити, адже вона моя мама, вона бабуся моїх дітей, її люблять всі і поважають. Розказати все їй і дітям, чи приховати що я все знаю? Як пережити це все?

Related Post

Чоловік зовсім не вміє накопичувати, через це всі несподівані витрати лягають на менеЧоловік зовсім не вміє накопичувати, через це всі несподівані витрати лягають на мене

З чоловіком разом уже 5 років і, мабуть, зараз у нас почалася криза у стосунках. Коли я почала замислюватися про дітей, я придивилася до нього і почала розуміти, що він

Переїхали до свекрухи щоб зекономити, а на ділі ще й вистачати на продукти не сталоПереїхали до свекрухи щоб зекономити, а на ділі ще й вистачати на продукти не стало

Я була однією із тих невісток, котрих ні на очі. Чоловік мій завжди в спорах мій бік приймав, але про матір свою і брата не забував. Вони в селі жили,

Син сказав, що більше не буде з ним грати, більше ніколи, налаштував інших хлопців проти нього, вони перестали з ним дружитиСин сказав, що більше не буде з ним грати, більше ніколи, налаштував інших хлопців проти нього, вони перестали з ним дружити

Мені 28 років і я виховую одного восьмирічного сина. І якщо з матеріального погляду більш-менш справляюся, то з вихованням я повністю дезорієнтована. У мене немає навичок спілкування з дітьми. А