Мені 25 років, одружена 9 місяців. Квартиру нам купили батьки, але чоловік ремонт робити не поспішає. Його потрібно постійно «стимулювати». На 8-е березня я сама стелила у квартирі паркет, тому що чоловікові захотілося подивитися з друзями футбол і він «вже домовився».
Машину воджу тільки я – він права так і не отримав. Коли на сервісі перелили масло, забруднивши машину, я сама одна прибирала ці жирні плями.
Він не хоче допомагати зовсім ні в чому – при живому чоловікові я ніби одна. Іноді він робить щось по дому, але це коли і якщо йому захочеться. Так і живемо в одній кімнаті, а друга кімната і кухня – просто бетонні стіни.
Працюємо з чоловіком на одній фірмі й на роботі затримують зарплату на 2 місяці. Грошей немає зовсім, але «годувальник» навіть не ворушиться, не хоче шукати підробіток або інші варіанти поліпшити наш жалюгідний матеріальний стан.
Я могла б знайти роботу, але, думаю, тоді він зовсім розслабиться і перекладе всі небагаті свої обов’язки на мене. Адже так легше.
Я починаю розуміти, що цей чоловік – не «кам’яна стіна», на нього не можна покластися. У той час як чоловіки та кохані моїх подруг дарують їм дорогі подарунки, одяг, абонементи в місцеві салони краси, піклуються про них, мені доводиться розраховувати тільки на себе. Ймовірно, мені потрібен більш надійний чоловік, тому що я не готова постійно його «стимулювати» і підштовхувати до якоїсь діяльності.
Але все-таки мене гризуть сумніви. Чи не пошкодую я про те, що кинула чоловіка, чи вийду повторно заміж і чи буде мій новий шлюб краще теперішнього. Адже нинішній чоловік, хоч і не такий якого мене хочеться, зате свій, рідний і звичний.
Альтернативних варіантів і кандидатів на роль нового чоловіка або навіть коханця у мене немає. Якщо зважуся піти, то ні до іншого чоловіка, а від цього, від його пасивності, ліні та відсутності ініціативи. У матеріальному плані гірше не буде, але я боюся залишитися одна.
Так все ж краще синиця в руках або ризикнути й шукати відповідного журавля?
Юрка батьки дуже чекали. Але весь термін був дуже важким, і дитина з'явилася на світ…
– Ще банок двадцять огірків, і на сьогодні все, – оголосила Тамара Павлівна, витираючи руки…
Потяг рушив, вагон наповнився звичними звуками. Стукіт коліс, шарудіння пакетів, приглушені розмови. Артем влаштувався на…
Тетяна сама помітила, що її дочка при надії. Ліза довго думала, як про це сказати…
- Мамо, можна я сьогодні дітей до тебе закину? - Ольга притиснула телефон до вуха…
Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту».…