Історія, яка стала вирішальною в моїй долі, сталася зі мною в 21 рік. Я тільки закінчила університет, мріяла стати вчителем. До здійснення мрії залишилося якихось пару місяців. На дискотеці познайомилася з хлопцем. Він був старший на 6 років, мав будинок, професію, багатих батьків.
Закохалася в нього з першого погляду. Довгі ночі розмов про життя, щоденні зустрічі не віщували нічого поганого. Наші відносини переростали в серйозні почуття. Олег знайомить мене зі своїми батьками. Я знала, що його батько – директор заводу. Вирішила пограти з долею. Тоді не думала, у що це виллється. Будучи брюнеткою, перед зустріччю з його батьками крашусь в блондинистий колір, одягаю гарне вечірнє плаття.
День знайомства я запам’ятала на все життя.
На стіл подали фарширований перець. Я, проста дівчина з села, не вміла їсти його, знімаючи виделкою шкірку. Від їжі ввічливо відмовилася, на що його батько мені сказав: “Хто як їсть, так і працює!”.
Він не відав навіть, що мама нас з сестрою виховувала одна, і ми знаємо, що значить не просто працювати, а орати. Чим закінчилися відносини можете здогадатися самі.
Ще один вирішальний фактор стосувався моєї майбутньої професії. Олег поставив умову, щоб я не йшла працювати в школу, а стала постачальником на заводі у батька. На такі жертви, навіть заради коханого, я не могла піти. Після знайомства з батьками ми більше не бачилися. Він навіть не мав сміливості розставити всі крапки над і.
Через роки, я пробачила його, тому що я зустріла свого судженого, у мене народилися чудові діти. Я працювала за фахом, і залишила школу тільки тому, що скоротили в школах уроки по моєму предмету. Один опік в житті дав мені більше, ніж я втратила.
