– Ану, давай хвалися! Купили дачу і мовчать, не зізнаються, – у слухавці пролунав голос Тані.
– Та поки що нічим хвалитися, Таню. Від дачі одна назва. Поки що тільки ділянка, а будинок будуватиметься пів року, не менше.
– Але я думаю, що тільки через рік закінчать. Ми фірму не дуже хорошу підібрали, – чомусь намагалася виправдатися Алла.
– Ого, ви ще й будинок будуватимете! Ще й із нуля. Це ж такі великі гроші!
– Ой, і не кажи. Ціни космічні. Але нічого, потихеньку виплатимо за будинок, проте дітям після нас залишиться.
У слухавці повисла тиша. Алла прислухалася до звуків, але на тому боці був ледь чутний шерех. Значить, зв’язок не перервався. Просто зненацька Таня замовкла.
Алла вже звикла до подібних витівок подруги. Тому, як завжди, терпляче чекала, хоча іноді хотілося скинути дзвінок і піти у своїх справах. Але ввічливість, будь вона неладна.
– Ви дачу в іпотеку чи взяли? – нарешті пожвавішала Таня.
– Ну так. Скористалися сімейною іпотекою, поки Іра маленька.
– От ви недолугі, Галко. Це ж така переплата! Ще й будинок зводити з нуля. Краще б узяли якусь ділянку у селі. Он по сто тисяч продають. І будиночок переночувати є, і ліс з природою поряд, і ніяких тобі іпотек.
– Ні, мені важливо, щоб дача була в межах міста. Двадцять хвилин, і ти вже на природі. А щодо боргів, Таня, ну, зараз усі так живуть…
…Алла та Таня познайомилися близько чотирьох років тому через спільних знайомих. На той момент обидві були в положенні й перебували в очікуванні первістків.
Доля розпорядилася так, що їхні дівчатка виявилися одного віку і незабаром пішли в один дитячий садок.
Навіть група була спільною. А пізніше Алла переїхала до того ж будинку, де жила Таня, що ще більше зблизило жінок.
Попри схожу життєву ситуацію, характери та погляди на життя подруг суттєво відрізнялися.
Алла – типова домосідка, для якої на першому місці завжди чоловік, дитина, та домашній затишок. Вона вважає за краще проводити час у колі близьких, а не в гучних компаніях.
Таня ж, навпаки, була вельми товариською та активною. Їй подобалося бути у центрі подій: обговорювати з подругами останні новини, та давати поради з будь-якого приводу.
Особливо яскраво їх відмінності виявлялися у тому, як Таня ставилася до рішень близьких. Вона постійно критикувала вибір своїх знайомих: то засуджувала за взятий кредит, то за рішення відкрити лікарняний, то за зміну роботи.
І чим більше вони дружили, тим більше Аллі здавалося, що стосунки у них якісь неправильні, штучні.
– Навіщо ти з нею ділишся, якщо вона постійно критикує? – здивувався Сашко, чоловік Алли.
– Та в тому й річ, що я не розповідала про дачу. Вона сама випадково дізналася. Пам’ятаєш рієлтора, якого нам порадили? Це, виявляється, гарна знайома Тані. Світ тісний…
– Зайвого нічого не розповідай, поки будинок не добудують, добре? Тобі ж буде простіше.
Алла кивнула головою. Вона й так це розуміла. А ще розуміла, що їхня дружба добігає кінця…
З того часу, як сім’я Алли запланувала відпустку за кордоном, Таня ніби перетворилася на одержиму.
Дізнавшись про поїздку, вона почала буквально дошкуляти подругу повідомленнями про якийсь вірус, що нібито поширюється в країні їхнього відпочинку.
Щодня надсилала статті з лячними заголовками, поради щодо профілактики та попередження про можливі небезпеки. І навіть примудрилася підрахувати приблизну вартість поїздки.
Алла терпіла ці дзвінки якийсь час, але невдовзі зрозуміла – подруга отримує задоволення від своєї «дбайливості». Після відпустки стосунки стали напруженими.
Зідзвонювалися вони з того часу кілька разів на місяць, а при особистій зустрічі Алла завжди шукала привід, щоб скоріше втекти.
Поступово спілкування зводилося до мінімуму. Все-таки Алла не хотіла бути грубою, адже їхні діти не лише ходять в одну групу, а й дружать із раннього віку.
Ось і про дачу вона мовчала до останнього, поки новини не знайшли Таню. Через кілька місяців після тієї розмови подруга знову зателефонувала, щоб поцікавитися про справи, та про будівництво дачі.
– Як просувається будівництво?
– Семимильними кроками, – зітхнула Алла.
– Та невже? Ти бачила новини? За світло на дачних ділянках приходять якісь божевільні суми. Люди по десять – дванадцять тисяч платять за місяць!
– Вже перерахунок зробили цим людям. Я теж бачила новини, Таня, – в голосі Алли було чути нотки роздратування.
– А ви на саму ділянку їздили? Чи не затопило талими водами? А то знаєш…
Терпіння Алли добігало кінця. Вона зробила глибокий вдих і спробувала зупинити подругу.
-Так, Таня, я все знаю. Ні, не затопило. І не затопить. Ділянка в лісі, на пагорбі. І за комуналку я не переймаюся.
– Нічого страшного, якщо економитимемо електрику. Значить, взимку їздитимемо рідко, без ночівель. А влітку опалювати будинок не треба буде.
Алла викарбувала кожне слово. Якби Таня могла подивитися на подругу в цей момент, то здивувалася б її виразу обличчя – воно скривилося, вилиці напружилися, а губи стиснулися в тонку лінію.
Таня зрозуміла і зменшила оберти. Вона зайшла надто далеко, тому спробувала розрядити атмосферу, видавивши із себе щось схоже на жарт.
– Ой, згадала анекдот, саме про вашу дачу! Не чула? «Люди такі веселі! Пролітаєш над ними, а вони в долоні плескають». Ха-ха, це про комарів!
– Я ось дачу не хотіла б. Комарів минулого року було море, пам’ятаєш, як дівчат наших пожерли, коли ми в парку разом гуляли? Уявляю, як у лісі їх багато.
-Таня, вибач, але мені час. Бувай.
Алла скинула виклик і кинула телефон на ліжко. Вона втомилася від подруги. Таня на тому кінці дроту здивовано подивилася на телефон – розмова була закінчена.
Вона хотіла передзвонити, але вирішила, що образитися буде практичніше.
Вперше за довгий час Алла відчула полегшення, наче важкий тягар упав із плечей.
– Досить! Більше жодних розмов із нею про особисте. І взагалі жодних розмов! Дзвонитиме, не братиму слухавку, – поскаржилася Алла.
Час минав. Дачу добудували швидше, ніж вона очікувала. До кінця серпня Алла з чоловіком нарешті прийняли будинок за кошторисом і отримали ключі. Відсвяткувати новосілля вирішили на своїй ділянці у родинному колі.
Алла схилилася над багажником, згадуючи, чи все вони взяли з собою. Сашко з донькою мали ось-ось вийти з під’їзду.
У цей момент Алла відчула на собі чийсь пильний погляд: Таня вдивлялася в спину, але її очі бігали, оцінюючи вміст багажника.
– О, привіт! Куди це ви такі упаковані, – сказала вона, як нічого не було.
Поруч із Танею скромно стояла її донька, ховаючись за спину.
– Привіт. На дачу.
– Добудували вже, чи що?
– Так, раніше часу.
– Ого, так швидко … – Таня змінилася в обличчі, але відразу натягла посмішку. – Коли на новосілля покличте?
– Дівчата давно не гуляли разом, а нам навіть вибратися нікуди. Усі зайняті, у всіх то подорожі, то дачі.
Алла подивилася на стару подругу. На мить їй стало шкода Таню. Вона справді була самотня, тому й шукала привід, щоб когось обмовити, та влізти у чиєсь життя.
Її наполегливість і зухвалість призвели до того, що від Тані відвернулися майже всі. Але з Алли теж вистачить, вона справді втомилася від цих кривих та неправильних стосунків.
Вона побачила, як із під’їзду виходить Сашко із донькою. Алла вловила жадібний погляд Тані, і жалість відразу зняло, як рукою.
– Може, людина вона й непогана, але заздрість її загубить, – подумала про себе Алла і подивилася на доньку, очікуючи, що зараз дівчатка будуть обійматися та радітимуть зустрічі, як раніше.
Але вони лише тихо привіталися, начебто ніколи й не дружили, а були лише сусідками. З того часу, як Алла припинила всіляке спілкування з Тетяною, їхні дочки теж стали з холодком ставитися одна до одної.
Ні, вони не сварилися, але сильно віддалилися, ніби відчуваючи, що матері більше не дружать.
– Ми новосілля не влаштовуємо, – посміхнулася Алла.
– Ой, чому? Така подія і без новосілля!
– Бо у нас дуже, дуже багато комарів! – Ще ширше посміхнулася Алла.
Машина рушила вперед, але Алла спиною відчувала пронизливий погляд Тані.
– Ні краплі не шкода, – подумала Алла про себе. Вона б із радістю запросила Таню на новосілля, розуміючи, що їй справді самотньо.
Адже всі приятельки почали уникати її. Але, якщо подумати, Таня сама обрала цей шлях. Шлях осуду. А Алла більше не хотіла мати таку подругу, яка намагається затьмарити будь-яку подію чи покупку.
– Так, вона сама винна … – Алла безмовно ворушила губами.
Вона обернулася і подивилася на вулицю через заднє скло автомобіля, ніби боячись, що Таня, як привид, поженеться за нею.
Але вони вже надто далеко поїхали від двору, щоб хоч когось побачити. Алла видихнула й обернулася до дочки.
Це однозначно кінець їхньої дружби. Але Алла відчула себе так легко, наче звільнилася від невидимих кайданів.
Тож не бійтеся позбавлятися небажаних “друзів”, бо такі взаємини марні, ви не знаходите? Нехай вас оточують тільки бажані люди…
А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях. Буду вдячна за вподобайки.
