На новий рік колишня дружина чоловіка вирішила віддати йому трьох дітей. Чоловік згоден, а мені така розвага не потрібна

Чоловік мені оголосив, що на новорічні свята до нас приїдуть троє його дітей, яких він нажив у першому шлюбі. Наймолодшому там п’ять років, старшому дев’ять.

Ось радості мені всі новорічні свята готувати та прибиратися за цим табором. Сказала чоловікові, що поїду до своїх батьків, а він на мене образився.

Мені тридцять п’ять років, чоловікові тридцять вісім. Для нього це другий шлюб, я ж вперше в статусі дружини.

У першому шлюбі чоловік прожив майже тринадцять років, вони із дружиною нажили трьох дітей. Найстаршому зараз дев’ять років, середній сім та молодшому п’ять. Усі троє постійно проживають із колишньою дружиною.

Мене не лякала наявність дітей у чоловіка. Навпаки, було навіть на руку. Сама я дітей не можу мати та й не дуже хочу, якщо чесно.
Тому троє дітей у чоловіка – це як мінімум гарантія, що від мене не вимагатимуть спільну дитину. Йому і так є куди розтратити свій батьківський інстинкт. Колишня дружина подарувала йому двох синів та одну доньку.

Чоловік регулярно платить аліменти, бачиться з дітьми, іноді їздить з ними кудись принаймні зі старшими. Я не ревную, це безглуздо.

До того ж я знала, на що йду. До весілля ми близько року жили разом, тому я уявляла його стосунки з колишньою та дітьми. Тепер ми рік ще одружені.

Раніше його колишня дружина була категорично проти того, щоби діти перетиналися зі мною. Тому додому чоловік дітей не водив, що мене цілком влаштовувало.

Зустрічалися вони на нейтральній території. Але більше ніж на два дні діти з батьком не залишалися. Не знаю чому було таке правило, але воно було.

Як я розумію, встановлювала його мати дітей.
На цей раз вона вирішила змінити свої принципи. Не знаю, може вона вважає, що діти вже досить дорослі, щоби їх можна було без страху залишити з батьком.

Або там були якісь свої інші причини. Але вона вирішила, що всі новорічні свята, включаючи сам новий рік, діти проведуть з батьком. Тобто з моїм чоловіком. Оскільки ми живемо разом, то ще й зі мною.

Цією радісною новиною натхненний чоловік поділився зі мною минулого тижня. Його ця інформація дуже втішила, чого про себе я сказати не можу. Таке сумнівне задоволення – всі свята провести з трьома чужими дітьми. В однокімнатній квартирі

Просто коли в тебе вдома троє дітей, навіть якщо не твоїх, ти вже не зможеш спати скільки захочеться, їсти всякі нісенітниці та ліниво почухатися перед телевізором.

Ні, твій графік прив’язується до графіка життя дітей. Це всіх нагодувати, простежити, щоб були в чистому, дівчинку заплести, хлопчиків змусити вмитися, бо організувати дозвілля, інакше вони рознесуть квартиру, та й взагалі, свята, чого вдома сидіти.

А ще доведеться готувати та прати всі свята. Я й так би готувала та прала, але є різниця – готувати на двох людей чи на п’ятьох, троє з яких ще не все їдять.

Зовсім не так я уявляла собі новорічні свята, якщо чесно. Я планувала відпочивати: спати до обіду, приймати довго ванну, дивитися улюблені фільми з келихом, гуляти містом, зустрітися з друзями та багато інших планів. Про це я чоловіку й сказала.

– Ну, доведеться плани посунути, приїдуть діти, – знизав він плечима.
– А чому я маю посунути свої плани через твоїх дітей?

– Ну, а як ти збираєшся жити в одній квартирі з трьома дітьми й не рухати плани?

Я спитала, навіщо взагалі тягнути дітей у нашу однушку, на що чоловік дуже здивувався – а куди їх.

– Так у твоїх батьків трикімнатна. Думаю, вони будуть раді прийняти онуків.

Виявилося, що батьки раді, але не на всі свята. Їм теж важкувато стільки днів із дітьми під одним дахом. А мені в однокімнатній, мабуть, це має сподобатись.

Сказала чоловіку, що якщо на всі свята його діти приїжджають до нас, то я на ці свята їду до своїх батьків. Чоловік може розважатись тут по повній, а мені таке не цікаво.

Я хочу відпочити, мені цей рік видався важким. А турботу про трьох чужих дітей відпочинком я не можу назвати.

Так, чоловік образився на мене. Так, сказав, що я кидаю його у скрутній ситуації. Але він сам себе в неї загнав.

По-перше, це його діти, яких він хотів, яких він любить. По-друге, він сам погодився їх прийняти на всі свята, мене не спитав. По-третє, якби я мріяла возитися з дітьми, то в мене були б свої.

Я не проти, щоб він виконував свої батьківські обов’язки, але не хочу, щоб до участі в цьому залучали мене. Тим більше у такому ультимативному тоні.