Мені 27 років, перебуваю у шлюбі, є двоє діток. Чоловік добрий, працює (військовослужбовець) і без шкідливих звичок. Сім’я та діти, от і все наше життя. Живемо загалом непогано. Але є багато моментів, від яких я себе не відчуваю щасливою.
Я трохи повненька (мій зріст – 172, вага коливається від 70 кг до 75 кг) і ця проблема зі мною, вже багато років. Мій чоловік протягом багатьох років, ще до народження дітей, дорікає мені моєю вагою. Всіляко принижуючи мене.
На початку стосунків він бачив мою вагу, знав, що була операція, і тоді він теж мені казав: «схудни або я не буду з тобою». Потім, коли одружилися, каже: «Схудни або я піду від тебе».
Моя вага стабільна 70/75 максимум. Мені у ній дуже комфортно. Після перших пологів я схудла до 62 кілограмів, потім вага повернулася до тієї позначки, яка була раніше. І з того часу все у нас у стосунках крутиться біля моєї ваги.
У мене з’явилось багато комплексів. Я ніколи не їм разом з чоловіком, він завжди дивиться, скільки я і що їм. Зараз же, коли він підходить, я не хочу, щоб він мене обіймав, підсвідомо думаю про те, що скаже, що я жирна.
Взагалі, зараз я почала всю свою увагу віддавати дітям. Чоловіка зустрічаю з роботи, стіл накритий, ванна наповнена, а далі займаюся дітьми або щось по дому.
А ось чоловік останнім часом почав говорити, що я йому не приділяю уваги зовсім. Що я дочекаюсь, коли він знайде собі ту, яка дасть йому увагу. Говорить, що я, як камінь.
Але він зовсім не розуміє, що моя поведінка – це наслідок його докорів. Думаю про розлучення, тому що почуття є, але вони вже не ті. Усі пішли зі сказаними чоловіком словами. Двоє дітей, жаль, що вони будуть без батька.
З приводу «схудни, і немає проблем», скажу, що мені схуднути дуже важко. Я перестала приймати гормональні препарати, які повинна приймати все життя, тому що від них йде набір ваги. Коли худнула до 62 кг, чоловік також казав, що потрібно ще трохи. І були так само якісь докори. Поговорити мені нема з ким, тому пишу сюди.