У мене на дачі є сусідка – Марія Михайлівна. Розговорилися ми тут з нею про всяких незвичайних випадків з життя, і ось що вона мені розповіла.
Була у Михайлівни подруга близька Поліна, дружили міцно, сім’ями і дуже багато років. Ще в молодості якось домовилися, хто перший помре, той приходить уві сні й розповідає, як там на тому світі.
Ну, і так вийшло, що минулого року та тітонька померла. Сталося це влітку, в липні. А на третій день сниться Михайлівні сон.
Її подруга поспішає на поїзд, біжить по вокзалу з сумками й на ходу кричить, що їде назавжди, а як добереться – вона повідомить. І якщо погано влаштується, то вишле людину за Петром (так чоловіка її звати), а якщо добре, то горобина розквітне.
Прокинулася Марія Михайлівна не розуміє як сон розгадати? Що подруга щось сказати хотіла? Так ніби все складно, тільки до чого тут квітуча горобина? Може, помирати збиратися наступної весни, коли горобина зацвіте? У кого не питала ніхто нічого сказати не зміг.
Ясність прийшла тільки на 40 днів. Цей день припав на кінець серпня. Марія Михайлівна разом з усіма близькими прийшла на могилу подруги. Побачене шокувало всіх у шок.
Могила знаходилася з краю сільського цвинтаря, біля самої дороги, і недалеко росли молоді горобини. Так ось, ближня до Поліниної могили була вся в білих кольорах. Це було так незвично! Поруч з червоними ягодами, на одній гілці, розпустилися білі квіти.
Всі родичі Поліни були в курсі того сну, тому що Марія Михайлівна їм всім про нього давно розповідала. Це був шок для всіх! Стало зрозуміло, що покійниця на тому світі влаштувалася добре, а для чоловіка її, Петра Олексійовича, це був і зовсім подарунок, він вже за ті дні всяке передумав і до смерті на всякий випадок приготувався, купив два ящики горілки.
Ось така от історія. Може, для когось вона здасться маячнею, але Марія Михайлівна все життя прожила, але жодного разу не бачила, щоб горобина цвіла в таку пору. Не інакше як і правда подруга знак дала.
