На вечірці Ігор, який був так закоханий в мою подругу, вимовив слова, що готовий душу продати хоча б за одну ніч з Наталкою. Через рік з нею сталася дуже дивна історія, від якої аж мурахи бігають, а от Ігоря після тієї історії не стало

У нашому класі один юнак на ім’я Ігор до божевілля був закоханий у Наталю, мою близьку подругу. Вона ж у відповідь тільки сміялася над ним. Ми вже закінчили школу, а Ігор продовжував ходити під вікнами Наташиного будинку, в надії побачити її хоча б здалеку.

Пройшов рік після закінчення школи, і ми вирішили відсвяткувати це, зібравшись всі разом. На цьому святі Ігор неабияк випив і раптом прямо за столом голосно, привселюдно заявив, що продає дияволу душу, хоча б за єдиний разок заволодіти Наташею.

Звичайно, таку заяву, та ще й не на тверезу голову викликало за столом загальний сміх, а ось у мене засмоктало під серцем. Ну не могло таке скінчиться добром!

Пройшов ще рік. Ми всі вже розлетілися по різних інститутах, зустрічалися набагато рідше. І раптом, у вересні, я випадково зустріла Наташу. Дивлюся – вона якась “не така”. Не встигла я запитати, що сталося, як вона сама почала мені все розповідати.

“Потрібно виговоритися, – сказала вона. – А то я збожеволію! ”

Влітку вона їздила на Північ в будівельний загін, кухаркою. Грибів там – хоч косою коси. Наташа, як зазвичай, ходила по галявині, і раптом з-за дерева вискочила істота – як їй здалося з першого погляду, гігантська горила. Але в підсумку, це виявився дуже великий чоловік, кошлатий і смердючий.

Він схопив Наташу величезними лапами і поволік в гущавину лісу. Він так її стиснув своїми ручищами, що вона не те що кричати – дихати ледь могла.

Мало того, що бридко їй було невимовно, так вона ще й ледь жива залишилася – настільки величезною була та істота. Потім воно кинуло Наташу і втекло.

Вона не пам’ятала, як добралася до своїх, пам’ятала лише, що лікарі тільки руками розводили: що ж з вами таке робили? Як так можна вчинити з жінкою. Адже вона нікому нічого не розповіла, ХТО це з нею зробив: і не знайдуть нікого, і на все життя репутація душевхворої залишиться.

Або ще гірше – візьмуть “на олівець” криптозоологи, ввійдеш в історію як “жінка, яка мала контакт з сніговою людиною”.

І останній штрих: відразу вона цього не помітила, але потім виявила, що втратила тоді в лісі срібний ланцюжок і кулон.

Що ж, вона мені все розповіла, душу полегшила, ми поплакали – а що робити, те, що трапилося вже не виправити. Минув ще якийсь час, і ми з жахом дізнаємося, що Ігора не стало.

Якесь тяжке, невиліковне захворювання, що раптово з’явилося і швидко звів його його рахунки з життям.

На похоронах був весь наш клас, всі плакали. І раптом мати Ігоря підійшла до нас з Наталею і питає: “Ви ж Наталя? Ігор перед смертю просив передати вам ось це “.

І простягає Наташі срібний кулон з ланцюжком. Той самий кулон, який Наташа втратила в лісі!

З Наталкою тут же стало погано. Кулончик зник відразу після зустрічі з чудовиськом, в тисячі верст звідси – і як він потрапив до Ігоря? І раптом мені згадалося наше свято – річниця закінчення школи – і відчайдушні слова Ігоря: “Душу дияволу продаю …”