Після розлучення з моїм свекром Галина Ігорівна почала змінюватися в гірший бік. Вона й раніше була важка на підйом, але тепер ставала зовсім нестерпною.
Свекор, навпаки, енергійний, габаритний чоловік завжди був усміхнений і активний. Саме він і зайнявся всіма стомлюючими процедурами процесу розлучення. Він навіть особисто знайшов і купив своїй колишній дружині непогану квартиру та допомагав грошима перший час.
Проте моїй свекрусі усе було не то і не так. І ви не подумайте, це не через велике загублене кохання. Просто, я вважаю, у неї не залишилося поруч нікого, хто цілими днями вислуховував би її нескінченні скарги. На сусідів, дітей на вулиці, ціни в магазині тощо.
Домашня кішка її не стала слухати, просто тихо віддала Богові душу. Подруг вона не завела. І що робити?
Спочатку Галина Ігорівна прийшла до своєї старшої дочки. Поралася з онуками, розповідала їм щось, поки їхня мама готувала на кухні. А потім різко скрикнула, сказала, що в неї паморочиться в голові і завалилася на ліжко.
На запитання стурбованої дочки, відповідала незрозуміло і плутано, а коли та від неї відстала, просто лягла спати.
То вона там тиждень і прожила. У двокімнатній квартирі, де і до неї жило 4 особи. Зрештою зять не витримав і відвіз її назад, додому. Вдома моя свекруха пробула не більше кількох днів і незабаром поїхала до своєї молодшої дочки. Однак і там на неї теж чекав облом.
Старша на той час уже все розповіла молодшій та своєму братові, моєму чоловікові. Тож свекруху акуратно супроводжували у рідні стіни ввечері того ж дня.
Весь цей час чоловік був дуже злий. Він не міг зрозуміти, як його сестри можуть так чинити з рідною матір’ю. Він просто при мені засуджував їх, лаяв, на чому світ стоїть. Казав, що всі вони підлі, включно з батьком, раз так роблять з рідною людиною.
Тому коли свекруха одного разу з’явилася і в мене вдома, я не скажу, що була здивована. Швидше засмучена через передчуття, що просто так це все не закінчиться.
У нашій трикімнатній квартирі справді вистачає місця. Не сперечаюся, ще одна людина жити цілком може, без жодного дискомфорту. Але розумієте свекруха якимось містичним чином отруює всю атмосферу у квартирі.
Після її приходу діти почали більше пхикати, ми з чоловіком частіше почали бурчати одне на одного. І загалом виникло почуття загального роздратування. Наче щось ось-ось має статися, але не стається.
Повірте, я не раз натякала чоловікові про те, що вважаю неправильним знаходження його матері в нашому домі. Адже вона має своє житло, в якому вона, до речі, не була вже місяць.
Чоловік кілька разів туди приїжджав, полити квіти і викинути сміття, та на цьому все. А Галина Ігорівна навіть не поцікавилася як там і що. Начебто їй зовсім наплювати на те місце.
Вона практично не виходить із дому. Одного разу вискочила за кавою до магазину. Купує якусь дешеву бурду, хоч у нас на кухні стоїть пачка гарного, італійського напою.
Спілкується тільки на абстрактні теми і здебільшого тільки з чоловіком. Розповідає йому казки про свою молодість та інше. На мене майже ніколи не зважає.
Скільки ще терпіти її присутність у квартирі, я не знаю. Виходить, що моє слово нічого не означає, якщо чоловік категорично проти відправляти її назад, до себе. У дітей на цю тему нічого не спитаєш, негарно. Значить, тільки я виходжу незадоволена.
А мене в душі всю прямо трясе. А що вдіяти я й не знаю. Ультиматум чоловіку виставляти не хочу, вважаю це слабкістю. Але як до нього достукатися? Бог його знає, залишається лише чекати. Може, згодом щось зміниться.
