“Пиши заяву за власним бажанням”.
Ось і сталося те, чого очікувала – мене попросили звільнитися.
Відмовилася. Начальник став погрожувати, що звільнить мене по статті. Ну нехай спробує! Я свої права знаю і добровільно звільнятися не хочу. Це точно не мої проблеми, що в країні така ситуація.
Ми сидимо без замовлень вже третій тиждень. Ясна річ, що грошей немає. Але це ж не моя вина! Я в Італію і Китай не їздила – саботажем не займалася. Виконувала свої обов’язки.
Начальник вирішив довести до банкрутства підприємство. Це простіше, ніж щотижня фіксувати збитки.
Майже всі написали заяви за власним бажанням. Написали бо сказало начальство. А я не збираюся – нехай скорочують або переводять на іншу роботу. У п’ятницю шеф на мене аж кричав. Нехай кричить – може полегшає.
Найпростіше було розлучитися з тими, хто отримував зарплату в конвертах. Їм сказали “До побачення, ви більше не потрібні”.
Звісно, трудова тут допомогти не зможе. Договору з роботодавцем немає. Який з нього попит ?!
Обіцяю, я виб’ю всі належні мені гроші з керівництва. Не намагайтеся бути хорошими для начальства. Вдома вас чекають діти і дружини. Що ви їм скажете, коли залишитеся без роботи і без грошей? “Я звільнився / лась, бо мене попросили?”
Ми з сином поспішали на вокзал зустріти дочку моєї приятельки. Потяг прибував пізно, об одинадцятій…
- Мамко, мамко, ти що спиш? Вставай, мамко. Єгор давно прокинувся і шарпав, шарпав мамку,…
Ірина прибирала, мила, прала. Іван казав що треба викликати клінінг, але Ірина все ж таки…
- Та не хвилюйся ти, Віро, все "схвачено"! - мати так голосно говорила телефоном, що…
Жанна їхала додому у переповненому вагоні метро. Як же їй це все набридло! Кожен день…
- Ганнусю, голубонько, я все! – проголосила Тетяна Олексіївна з порога. - Поки до вас…