Наче я лежу в своїй кімнаті і сплю і в той же час бачу, як біля вікна хтось стоїть, якийсь силует, немов чоловік низенького зросту. І тут він почав до мене наближатися. Мене охоплює дикий страх, я розумію, що потрібно прокинутися

Історія ця сталася близько 8 років тому, я тоді жила зі своїми батьками. У мене була окрема кімната.

Отже, прокидаюся я вночі від звуків голосно включеного телевізора. Дивлюся на будильник, що стояв поряд, – було, по-моєму, 4 годині ранку.

Повертаюсь, дивлюся на нижню щілину двері своєї кімнати і бачу, що в кухні ввімкнене світло (щілина була досить велика, і можна було безпомилково визначити, що світло йде саме звідти).

На кухні у нас стоїть телевізор, і я зрозуміла, що хтось його зараз дивиться; подумала відразу – тато (він працював у той час на заводі в першу зміну, вставав дуже рано, о пів на п’яту, і на кухні, коли снідав, постійно вмикав телевізор).

І все ж було ще занадто рано, і чомусь спросоння цей факт не прийшов мені в голову. У той час я думала про інше – чому так голосно ??

Вставати було лінь, і я подумала – добре, зараз напевно зробить тихіше. Але зменшувати звук і не збиралися. І коли моє обурення досягло межі і я збиралася встати і піти на кухню – світло на кухні раптом погасло і звук телевізора пропав.

Я, впевнена, що це батько, лежу і прислухаюся до звуків, чекаю, коли він вийде з кухні. Але, тиша. Ніхто не виходить. Підлоги у нас досить скрипучі і непомітно пройти неможливо.

Проходить кілька хвилин. І раптом я чую, як відчиняються двері з залу і звідти виходить мій батько (зал з’єднаний з кімнатою батьків). Тут я трохи здивувалася. Так хто ж був в кухні? Домовик?

Відразу попереджаю, це мені не приснилося, я була абсолютно в свідомості, чітко бачила світло на кухні і звук телевізора звідти ж.

Але це ще не кінець історії. Я начебто заснула, але це був не зовсім сон, а як би напівдрімота.

Наче я лежу в своїй кімнаті і сплю і в той же час бачу, як біля вікна хтось стоїть, якийсь силует, немов чоловік низенького зросту. І тут він почав до мене наближатися. Мене охоплює дикий страх, я розумію, що потрібно прокинутися.

Мені це вдається, і я прокидаюся саме в той момент, коли цей силует майже впритул наблизився до мого ліжка. Загалом, веселенька була ніч. Так хто ж був на кухні? Домовик? І чи сон це був насправді? Або я справді бачила якусь сутність, що гуляє по нашій квартирі вночі?