З родичами у мене стосунки завжди складалися не дуже. Я ніби народилася в чужій родині, ніби мене просто підкинули. Пояснити це інакше просто не можу. Загалом батьки виховували мене в класичному стилі «те не можна, це не можна, а що скажуть люди».
Я жила, постійно думаючи про те, що роблю щось неправильно, не так, як хоче мати. Тому я з самого дитинства мріяла про те, щоб стати дорослою, вийти заміж і нарешті поїхати з батьківського дому.
Благо виїхати мені вдалося раніше. Я вступила до столичного вишу і почала жити у гуртожитку. Тоді в мене почалося справжнє життя! Я ні в чому не відмовляла собі. Але при цьому встигала добре вчитися, бо розуміла, що в майбутньому зможу покластися лише на саму себе.
На останньому курсі я зустріла чоловіка своєї мрії. Він був на кілька років старший за мене, але вже точно знав, чого хоче від майбутнього. За півроку стосунків він зробив мені пропозицію.
Я не хотіла грати гучне весілля, бо розуміла, що доведеться звати всіх своїх родичів. А їх у мене незліченна кількість! Обійшлися скромним гулянням у ресторані.
Чоловік був не проти і прислухався до моїх побажань. Але навіть у такому форматі не обійшлося без курйозів. Моя сестра так сильно напилася, що влаштувала справжній бешкет. Чоловік давно її покинув, і вона сама виховує дочку.
Тоня завжди мені заздрила, а тепер, коли в мене з’явився коханий, заздрість почала литися через край. Ось і вийшло те, що вийшло.
Мій чоловік жив у орендованій квартирі. І коли ми побралися, я переїхала до нього. Але ми вирішили, що треба відкладати гроші на власне житло.
Я завжди мріяла про своє затишне гніздечко! Через кілька років нам вдалося зробити перший внесок за нашу нерухомість.
Новосілля я влаштовувати не хотіла. Та й взагалі було б добре, щоб про нашу нову квартиру ніхто з родичів не чув. Про житло знала лише моя матір. Але це було помилкою! Вона розбазікала абсолютно всім. Причому навіть адресу сказала.
Ми протягом місяця приймали гостей. Всім хотілося подивитися, як там Леночка в столиці влаштувалася, як живе.
На балконі утворився цілий склад непотрібних подарунків на так зване новосілля. Кожного гостя доводилось пригощати. Я так втомилася готувати, що з часом ми почали замовляти доставку готової їжі.
Але все це були дрібниці в порівнянні з тим, що викинула моя нахабна сестра. Вона завалилася до нас разом із дочкою та валізою. Сказала, що з нами житиме тепер. А я маю її з донькою прописати, щоб вона гідну роботу знайшла, а донька — школу.
У мене давно були підозри, що Тонька має проблеми з головою. Але таке вже просто ні в які ворота не лізе! Сестра влаштувала справжній цирк. Почала тиснути на жалість, мовляв, не виставимо ж ми за двері родичів, ще й дитину.
Але в мене з Тонею була розмова коротка. Я сказала, що жити з нею не збираюсь. І тим більше ніхто не прописуватиме її в цій квартирі. Затишного сімейного вечора не вийшло! Ми з чоловіком попросили її піти якнайшвидше.
Опинившись у тамбурі, Тоня ще довго кричала всякі гидоти про мене. Я навіть думала викликати поліцію, якщо чесно.
Але потім вона все ж таки пішла. А наступного дня мені зателефонувала мати і повідомила, що я вчинила як тварина. Це — цитата. Мовляв, нехай я більше не розраховую на допомогу сім’ї, бо тепер я її не маю. Ось так відразу я позбавилася усіх проблем. Хіба не чудово?
