Є у мого чоловіка знайома. Колись він із нею працював в одній фірмі. Живе вона неподалік від нас. Мама чоловіка знає її маму. Активізувалася ця знайома десь рік тому, коли я була вагітна. Повідомлення “Вадичка – привіт..” У Фейсбуці – “як життя?”. По телефону – “Ой.. Вадику, ти на молочну кухню їдеш, а мене до метро не підкинеш?” Мені це дуже неприємно.
І ось вчора чоловік каже – візьми слухавку. Повідомлення “Вадику, нас треба відвезти. Можеш?”. А потім ще й 10го зустріти.
І мене просто прорвало. Чоловік працює три через три, з 7 до 23. Тобто три дні ми його майже не бачимо. Плюс, вихідні потрапляють то на будні, то на вихідні, а справ купа. Дитину треба по лікарях звозити, мені самій теж і у справах і до жіночого лікаря. А тут на тобі!!
Вчора я висказала, що це таке взагалі? Чому вона звертається до нього? Дівчині 26 років! Невже, по-перше, у неї друзів немає на авто? А по-друге, самою ніжками, на потяг або автобус, ні? Теж не доля? Та й взагалі, чому мій чоловік повинен витрачати свої вихідні – тим паче БУДНІ на те, щоб її зустріти-привезти??? До того, ні про яку оплату пального взагалі і мови не йде.
Чоловік сміється, каже лікуй голову – не ревнуй. А в мене ревнощів то і немає. Суцільне нерозуміння. Що за нахабство таке? Чи зовсім голови та совісті у дівчинки немає? Причому ми з нею взагалі не знайомі.
Звісно, він нікуди її не повезе, але ж це не єдиний випадок. Я вже сказала, ще раз про таке дізнаюся – сама їй зателефоную. Мамі чоловіка поскаржилася теж (Дякувати богу, його мама на моєму боці). Сказала поцікавиться, куди та Зоя діла свій мозок.
А ви як би вчинили?
Або як робите?
Або я справді дурепа, як чоловік сміється, і це в порядку речей, така поведінка???
