Є у мого чоловіка знайома. Колись він із нею працював в одній фірмі. Живе вона неподалік від нас. Мама чоловіка знає її маму. Активізувалася ця знайома десь рік тому, коли я була вагітна. Повідомлення “Вадичка – привіт..” У Фейсбуці – “як життя?”. По телефону – “Ой.. Вадику, ти на молочну кухню їдеш, а мене до метро не підкинеш?” Мені це дуже неприємно.
І ось вчора чоловік каже – візьми слухавку. Повідомлення “Вадику, нас треба відвезти. Можеш?”. А потім ще й 10го зустріти.
І мене просто прорвало. Чоловік працює три через три, з 7 до 23. Тобто три дні ми його майже не бачимо. Плюс, вихідні потрапляють то на будні, то на вихідні, а справ купа. Дитину треба по лікарях звозити, мені самій теж і у справах і до жіночого лікаря. А тут на тобі!!
Вчора я висказала, що це таке взагалі? Чому вона звертається до нього? Дівчині 26 років! Невже, по-перше, у неї друзів немає на авто? А по-друге, самою ніжками, на потяг або автобус, ні? Теж не доля? Та й взагалі, чому мій чоловік повинен витрачати свої вихідні – тим паче БУДНІ на те, щоб її зустріти-привезти??? До того, ні про яку оплату пального взагалі і мови не йде.
Чоловік сміється, каже лікуй голову – не ревнуй. А в мене ревнощів то і немає. Суцільне нерозуміння. Що за нахабство таке? Чи зовсім голови та совісті у дівчинки немає? Причому ми з нею взагалі не знайомі.
Звісно, він нікуди її не повезе, але ж це не єдиний випадок. Я вже сказала, ще раз про таке дізнаюся – сама їй зателефоную. Мамі чоловіка поскаржилася теж (Дякувати богу, його мама на моєму боці). Сказала поцікавиться, куди та Зоя діла свій мозок.
А ви як би вчинили?
Або як робите?
Або я справді дурепа, як чоловік сміється, і це в порядку речей, така поведінка???
— Ти впевнений, що це гарна ідея? — Олена поправила сережку, дивлячись на себе у…
Того вечора Анна провела чимало часу біля плити, обережно помішуючи киплячу солянку. Це була страва,…
Час наближався вже до обіду, коли Ілля нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: - Яно, я…
- Може, посидимо у кафе? Пінного замовимо, поговоримо? - Запитав Микола наприкінці робочого дня. -…
- Алло, Віро, привіт. Розмова є, термінова! Телефоном не можу сказати, чоловік може зайти будь-якої…
Пізня осінь. Вітер б’є по плечах, ганяючи опале листя між надгробками. Небо низьке, сіре, ніби…