Заходжу я – краватка, костюмчик. Ні-ні, до “феррарі” мені як до Китаю на сраці, просто працюю недалеко. Ось вирішив подивитися на розкіш, а не на засіб пересування. Поговорив з консультантом, він залишив мене подивитися машини, сам пішов до іншої людини.
Тут заходить весь із себе такий мажор років 18-20, наглючій і пахабний. Презирливо оглядаючи все навколо, підвалює в своєму незграбному гламурному одязі до мене. Ну ви самі таких кадрів по телевізору бачите, вони зазвичай щось співають: дивного вигляду темні окуляри, потворна зачіска, джинси на п’ять розмірів менше, явно китайські кросівки з написом “ДеГе” по всій довжині, “Верту” в руці для самореклами, виблискує ювеліркою як новорічна ялинка. Підрулює до мене.
– Чуєш. мені тачку треба попонтовіше!
Я розумію, що він сплутав мене з консультантом, тому входжу в роль, посміхаюся і говорю:
– Ви правильно зробили, що прийшли в салон “Феррарі”. Понтовіше авто ще не придумали!
Він подивився на мене понад окуляри, як Марьванна на Вовочку з анекдотів. Ну справді, який консультант скаже слово “понтово” вголос? Пауза. Він продовжує:
– І шо б без верху, пнял?
– Кабріолетів у нас купа! Тільки ось боюся взимку застудишся …
Він офігіевает, і стопориться. Ну як це так на “ти” його королівська величність?
– На ви!!! – при тому так із загрозою в голосі.
– А ти чому до мене на ти? – питаю.
– Ти ччё? ох * їв?
– Будеш матюкатися – Не виростеш!
Він мене дістав своїм презирством! Я вже трохи став гарячкувати.
– Ти як зі мною розмовляєш? Ти знаєш хто я?
– Знаю! Хамло!
– Ти чче, бл *? Поклич головного !!!
Я тут же кричу:
– Адміністратор! Тут терміново потрібен адміністратор !!!
Вискакує на крик з-за стійки чувак в костюмі, років 40-45, солідний весь такий. Консультант з мужиком-покупцем дивляться в наш бік. Мажор задоволений як слон стоїть з видом Побідоносця. Мужик в костюмі в три стрибки у нас, розпливається техаською посмішкою:
– Я слухаю вас…
Мажор: – Звільніть цього гада! – і тицяє в мене кривим пальцем.
Адміністратор на те і адміністратор, що б мати блискавичне мислення і правильну логіку. Він в ту ж секунду:
– Я не можу його звільнити, оскільки це клієнт нашого Салону! – все з тієї ж м’якістю і посмішкою Чеширського Кота …
Мажор відкриває в рот, дивиться на мене в упор, повільно як у фільмі жахів розгортається, і з гордим виглядом ображеної гідності виходить геть. Я в догонку йому:
– А вибачаттися батя не навчив ???
Сьогодні зайшов в салон “феррарі” поржав з тим же консультантом. Він мені сказав що адміністратор суворо заборонив службі безпеці це відео викладати на Ютьюб …))
