Найбільше зараз я хочу, щоб мій син залишив свою дружину та забрав у неї дитину. Я кинула на це усі свої сили. Але, здається, поки що все безрезультатно. Він не розуміє, що я хочу для нього лише найкращого.
Мій син Мишко дуже старанний і добрий хлопчик. Я виростила його сама, передала йому лише найкраще. Він вивчився у престижному університеті та влаштувався на добру роботу. Я думала, що там він зустріне гідну дружину. Але він десь знайшов її.
Юля – дівчина із села. По ній відразу видно, що приїжджа. І, звичайно, зрозуміло, навіщо вона пристала до мого сина. Я йому сказала, що з такими дівчатами можна хіба що розважатися. Вдома мені така невістка не потрібна. Мій Михайло красивий інтелігентний хлопець. А вона – сільська замухришка. Мені здавалося, що він і сам розуміє, що вона йому не пара.
Але за кілька місяців він привів її до мене додому. Сказав, що скоро я стану бабусею. Також повідомив, що вони збираються одружитися та жити тут. Я була проти, але син мене просив. Тоді в мене визрів інший план: розлучити їх.
Дівчисько всіма силами намагалася мені догодити. І вдома прибирала, і приготування на себе взяла, навіть каву мені вранці варила. Але мене не візьмеш таким. Я всіляко намагалася вивести її із себе. Але врна, як ручний песик, все бігала навколо мене і казала, що не хоче конфліктів. Навіть на відверті образи вона не реагувала.
Коли вона народила дитину, я одразу зажадала тест на батьківство. Через два тижні з’ясувалося, що дитина все ж таки наша. Тоді я вирішила відмовити їм у допомозі. Може, коли залишаться без грошей, вона його покине.
Син тиждень зі мною не розмовляв. Але й грошей не просив. Напевно він добре заробляє. Тому й так не вдалося їх розвести.
Коли всі мої спроби провалилися, я вирішила рішуче діяти. Коли сина не було вдома, я пішла до Юлії на розмову. Запропонувала їй грошей, якщо вона покине мого сина та дитину, а сама зникне.
Мені здавалося, її потішить моя пропозиція. Але вона виявилася чіпкою дівчиною. Розповіла про все Мишкові. Того ж дня вони зібрали речі та з’їхали. Уявляєте?
Я зателефонувала йому і сказала, що на мою допомогу може не розраховувати. Якщо хоче допомоги, то нехай кидає свою фіфочку, забирає онука і приїжджає до мене. А до того часу я про них нічого чути не хочу.
Він кинув слухавку. Але я сподіваюся, що невдовзі він передумає. Хіба може бути хтось важливіший за рідну матір?
