Не буду вантажити читачів описом планування і обстановки, зазначу лише значущий факт – з двоспального ліжка проглядається вся кімната і частина кухні – стіл, вікно і холодильник.
Лежу я якось ввечері на ліжку, читаю книжку, чоловік ще не повернувся з роботи. І раптом помічаю рух зліва. Завмерла і придивилася – уздовж ліжка крадеться хтось маленький, але видно було тільки спинку, схожа на котячу, а шерсть на вигляд як у собаки – жорстка і якась брудно-руда.
Тільки ось тварин у нас немає. Я лежу, дивлюся на це неподобство, а воно крадеться, як ні в чому не бувало, повністю не показується. Страху чомусь не було, просто якесь здивування та обурення, типу “От нахаба !!!”.
А потім воно спритно прошмигнуло під ліжко. Чи варто говорити, що під ліжком нікого не виявилося? Більш того, там порожній простір – так що сховатися йому, ким би воно не було, нікуди.
Другий випадок – сиділа на ліжку по-турецьки, читала новини на просторах інтернету і спочатку так само побачила волохатого знайомого. Він вислизнув з відчиненої шафи, у два стрибки перетнув кімнату і знову шмигнув під ліжко.
Все сталося швидко – коли я перевела прямий погляд на нього, то побачила лише, як промайнула пухнаста дупа з куцим хвостом. І знову під ліжком нікого.
Втретє я теж сиділа з ноутом на ліжку, було вже темно, двері в кухню у нас завжди відкриті й лампа на тумбочці висвітлює той видимий шматочок нашого харчоблоку. Волохатий гість (ну або господар, якщо це і справді домовик) зістрибнув зі столу і діловито шмигнув за холодильник. Цього разу я навіть не здивувалася.
За розміром він (воно) рази в півтора більше кішки, а колір, як я вже і писала вище, брудно-рудий, неяскравий. На очі він більше не з’являвся, проте періодично лунають незрозумілі звуки – шарудіння, скрип паркету, легке тупотіння.
Найчастіше я списую це на сусідів і погану звукоізоляцію, але звуки затихають, коли я залишаю на підвіконні цукерки або печиво.
Марина та Олексій купили дачу у травні. Невеликий дерев'яний будинок, шість соток, старі яблуні, теплиця…
- Може, цими вихідними на дачу не поїдемо, у матері твоєї день народження? - Запитала…
- А що ж ви їсте? – поцікавився здивований тесть. - Ну, сир, йогурт, -…
Субота Віри скінчилася, навіть не встигнувши розпочатися, — зрозуміла вона десь о пів на дев’яту…
Кухонна тиша була для Діани наче ліки. Вона повільно, чашка за чашкою, витирала чистий посуд…
Ніна Іванівна прокинулася від того, що за вікном голосно каркнула ворона. Вона лежала ще кілька…