Не буду вантажити читачів описом планування і обстановки, зазначу лише значущий факт – з двоспального ліжка проглядається вся кімната і частина кухні – стіл, вікно і холодильник.
Лежу я якось ввечері на ліжку, читаю книжку, чоловік ще не повернувся з роботи. І раптом помічаю рух зліва. Завмерла і придивилася – уздовж ліжка крадеться хтось маленький, але видно було тільки спинку, схожа на котячу, а шерсть на вигляд як у собаки – жорстка і якась брудно-руда.
Тільки ось тварин у нас немає. Я лежу, дивлюся на це неподобство, а воно крадеться, як ні в чому не бувало, повністю не показується. Страху чомусь не було, просто якесь здивування та обурення, типу “От нахаба !!!”.
А потім воно спритно прошмигнуло під ліжко. Чи варто говорити, що під ліжком нікого не виявилося? Більш того, там порожній простір – так що сховатися йому, ким би воно не було, нікуди.
Другий випадок – сиділа на ліжку по-турецьки, читала новини на просторах інтернету і спочатку так само побачила волохатого знайомого. Він вислизнув з відчиненої шафи, у два стрибки перетнув кімнату і знову шмигнув під ліжко.
Все сталося швидко – коли я перевела прямий погляд на нього, то побачила лише, як промайнула пухнаста дупа з куцим хвостом. І знову під ліжком нікого.
Втретє я теж сиділа з ноутом на ліжку, було вже темно, двері в кухню у нас завжди відкриті й лампа на тумбочці висвітлює той видимий шматочок нашого харчоблоку. Волохатий гість (ну або господар, якщо це і справді домовик) зістрибнув зі столу і діловито шмигнув за холодильник. Цього разу я навіть не здивувалася.
За розміром він (воно) рази в півтора більше кішки, а колір, як я вже і писала вище, брудно-рудий, неяскравий. На очі він більше не з’являвся, проте періодично лунають незрозумілі звуки – шарудіння, скрип паркету, легке тупотіння.
Найчастіше я списую це на сусідів і погану звукоізоляцію, але звуки затихають, коли я залишаю на підвіконні цукерки або печиво.
У всіх однокласників були кишенькові гроші, а у Марійки не було. Ніколи не було. Спочатку…
— Отже, ти обрала гроші замість кохання? — Гіркота переповнювала його. — Я обрала стабільність,…
Олег грюкнув дверцятами холодильника з такою силою, що вміст полиць затремтів. Один із магнітів, які…
- Мамо, а що ти шукаєш? Ти так гупаєш дверцятами холодильника, що аж мене розбудила!…
- Як не зможеш? А що мені тепер робити? Я ж розраховувала на тебе... –…
Галина бігла пероном, задихаючись під вагою сумок і боячись запізнитися на останню електричку. Стрибнувши майже…