Найстрашніше – це застукати нареченого зі своєю подругою і нічого не відчути. Так, я з тих дівчат, хто дуже сильно прагнула вийти заміж, народити дітей і писати в інстаграмі милі пости, викладаючи фотки з сімейних фотосесій…

Той самий момент у відносинах, коли слід поставити крапку…

Знаєте, що найстрашніше в стосунках, на мою думку? Ні, не відсутність розуміння і не абьюз. Найстрашніше – це застукати нареченого зі своєю подругою і нічого не відчути.

Розповідаю. Готуємося до весілля, до нього півтора тижні залишилося. Весілля намічається пишне, з дорогим рестораном, організаторами, готелем для гостей і басейном.

Я йшла до цього дня три роки, скільки ми зустрічалися.Так, я з тих дівчат, хто дуже сильно прагнула вийти заміж, народити дітей і писати в інстаграмі милі пости, викладаючи фотки з сімейних фотосесій.

І все йшло добре – розіслали запрошення, підбили бюджет, замовили вже майже все, що було потрібно. Я ходила на фінальні примірки весільної сукні, яку шили на замовлення, і завжди зі мною була подруга. Вона повинна була бути  свідком на весіллі, тому разом зі мною ретельно все контролювала.

І ось в один день, коли у мене була призначена зустріч з кравцями в ательє, подруга раптом заявила, що не може піти. Нібито, у неї справи з’явилися. Ну ні, так ні, я що, звір, чи що? Пішла одна. На примірці несподівано виявилося, що майже все готово, і я їм в принципі особливо не потрібна, тепер справа за малим – довести плаття до кінця. Я звільнилася через п’ятнадцять хвилин.

Приходжу додому, а там вони. Чоловік і подруга. Картина настільки мерзенна, що я розгубилася і хотіла виколоти собі очі.

Вийшла тихенько, вони навіть не зрозуміли, що я там була. Пішла гуляти по місту, незважаючи на погану погоду. Сіла в парку на лавочці і тут до мене дійшло – я нічого не відчула. Ні образи, ні розчарування, ні злості. Взагалі порожньо. Просто бридко, але це як доросле кіно подивитися – просто неприємна сама сцена.

Але конкретно до людей у ​​мене нічого. Почала обмірковувати це і прийшла до ще більш невтішного висновку – я давно нічого не відчуваю до цього чоловіка. Уже кілька місяців я живу з ним, як з сусідом по кімнаті, і він не викликає в мені ніяких почуттів. Розлюбила. Неначе з чужим мужиком подругу побачила – ну було, і було.

Сукню майже пошито, гості запрошені, а я розумію, що вийду заміж за абсолютно чужого мені чоловіка.