І шлюб розвалився, і сестру втратила…
Минуло вже багато років з того випадку, але я все не можу забути зради своєї сестри. Дивно, але начебто близькі люди повинні поважати одне одного, поважати їх особисте життя і партнерів. Але люди, які в житті не відчували біль зради, не розуміють цього.
Була у нас компанія, ми відпочивали всі разом. Весело, безтурботно. І одного разу, коли батьків не було, ми всією компанією прийшли до нас додому. Зі мною був мій хлопець і його друг. Я не знала раніше, що таке взагалі можливо, але після цього випадку надовго втратила віру в чоловіків.
Сиділи ми допізна, випивали, танцювали, все, як завжди. Вино скінчилося, і треба було комусь за ним сходити. Жереб упав на мене і нашого друга.
Рушили ми в цілодобовий магазин в парі кварталів від нашого будинку. Взяли вина. Йшли довго, просто розмовляючи, згадували випадки з життя, наших спільних знайомих. У мене був гарний настрій і, здавалося, ніщо не може його зіпсувати.
– Давай їх налякаємо, – сказав Артем.
– А давай.
Ми знали, що в квартирі грала музика, почути як выдчиняються двері було практично неможливо.
Ми увійшли в квартиру, пройшли в зал, але хлопця з сестрою там не було. Я стала шукати і застала цю парочку в спальні у сестри.
Не уявляєте, що я пережила в цей момент – здивування, гнів, обурення, бажання вбити обох. Але ж я хотіла за нього заміж. Заміж. За людину, яка з легкістю здатнf на таке. Хлопець був вигнаний з ганьбою. Я дивилася на сестру зі сльозами:
– Як ти могла?
Але вона лише знизувала плечима.
– Він мені сподобався.
– Але це ж мій хлопець, ми разом більше року. Як ти могла? Я ненавиджу тебе. У мене немає більше сестри, немає.
Я кричала, але ніяким криком не можна було перекрити біль втрати, біль зради.
Артем намагався заспокоїти мене, але в цей момент я ненавиділа і його – адже це був його друг.
З тих пір пройшло шість років. Я не спілкуюся з сестрою, я не можу пробачити їй біль зради. Наші батьки, не знають, що сталося, мені соромно їм розповідати, сестрі, мабуть теж.
Вона дзвонила мені якось, просила вибачення, але я не можу. Я давно не живу в тій квартирі, з’їхала практично відразу, все нагадувало мені про цей випадок.
І моя віра в чоловіків зиркнула. Я знову боюся зради. Так, у мене були короткі романи, але я не можу повністю віддатися почуттям, не можу полюбити, я боюся, що знову повториться щось подібне.
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…
Я понад рік перебуваю у шлюбі. З батьками мого чоловіка я завжди була у чудових…
У дитинстві я мала чітке відчуття, що мене привели на світ тільки для того, щоб…
Ось вже двадцять три роки я одружена з людиною в якої дуже непростий характер. Сучасні…