Нам із чоловіком по шістдесят п’ять років, а нашій єдиній дочці наступного року виповниться тридцять. Ми доньку дуже любимо і намагаємося її балувати. Але останнім часом почали розуміти, що вона вже сідає нам на шию.
Коли Ксеня навчалася у школі та університеті, ми повністю її забезпечували. На додаток, купили їй квартиру та машину, щоб їй самій не довелося в майбутньому дбати про такі великі покупки.
Після закінчення університету вона цілих два роки не влаштовувалась на роботу. То їй погані умови пропонували, то сама компанія не влаштовувала, то її просто не брали за підсумками співбесіди. Вже не знаю, чи це були відмовки, чи роботу дійсно було складно знайти.
Зрештою, вона влаштувалася в одну компанію, але зарплата у неї там дуже низька. Розклад дня якийсь плаваючий, особливо серйозних обов’язків немає. Та й мотивації просуватися вгору кар’єрними сходами теж. Тому, попри те, що у неї з’явилася робота, ми продовжували весь час її утримувати.
Її особистих грошей впритул вистачало навіть на продукти. А решта – одяг, подорожі, розваги, покупки для дому – фінансували ми. Дякувати Богу, і я, і чоловік добре заробляємо, тож можемо собі це дозволити.
Нещодавно дочка почала зустрічатися із хлопцем. Ми нарешті видихнули – невже вона пересяде на його шию замість нашої?
Але ні! Хлопець цей теж, судячи з усього, заробляв “майже нічого”. А вона ж звикла до пристойного життя. Тому раз у раз продовжувала просити у нас гроші.
Нещодавно вони вирушили в подорож, яку ми сплатили. Ні я, ні чоловік не стали відмовляти донці, бо саме наближався її день народження. Ми вирішили, що це буде подарунком на свято. Але коли ми оголосили це доньці, просто були шоковані її реакцією!
– Як це подарунок? Зараз же літо, відпустка – це звичайна справа десь відпочити! А на день народження я взагалі хотіла попросити новий телефон, – заявила донька.
У мене аж пропав голос від обурення. Тому чоловік відповів за нас двох.
– Ти що, взагалі вже збожеволіла? Як тобі не соромно таке казати! Доросла жінка, а циганить гроші у батьків. Отже, так, відсьогодні не те, що телефон, ти взагалі від нас копійки не отримаєш! – Майже зривався на крик чоловік.
Дочка, певне, не очікувала від нас такої реакції. Тому розплакалася і втекла, голосно грюкнувши дверима. Ну ще б пак, адже вона звикла до того, що їй все завжди підносили на блюдечку! А тепер вирішили перекрити фінансовий потік. Вона такого явно не чекала.
Минуло кілька днів, а ми з дочкою навіть не зідзвонювалися. Я поривалася взяти та подзвонити, але чоловік мене зупиняв. Казав, дочка має засвоїти урок.
Ще через декілька днів я зателефонувала своїй подружці. Її дочка теж дружила з моєю. Розповіла їй про ситуацію, яка у нас сталася у сім’ї.
– Ну, не дивно. Ви ж Ксеню балували з дитинства. Вона звикла, що їй все дістається просто, тому жодної подяки до вас і не відчуває. І до речі, не збиралася про це говорити, але коли вже зайшла мова. Ксеня у моєї доньки минулого тижня грошей зайняла, – розповіла подруга.
Я, не порадившись із чоловіком, віддала борг подрузі за Ксеню. Сума була невелика, але це говорило про те, що гроші в доньки явно закінчуються.
Чоловік залишається непохитним. Усі його реакції крутяться навколо “нічого, доросла дівчинка, притисне – знайде вихід”. А я собі місця не знаходжу, коли думаю про те, що рідній дочці вже немає чого їсти.
Ось вже два тижні я кидаюся між двома вогнями та не знаю, як у цій ситуації вчинити.
