– Нам від вас потрібна грошова допомога!- А на час ремонту ми житимемо у вас, – ще більше приголомшила нас свекруха

Ми з Олегом перебували у шлюбі більш як десять років, але останнім часом все частіше стали сваритися.

Мене заїв побут і діти, а чоловіка – нескінченна вахта. Щоб якось розрядити напругу, та не довести сімейне життя до розлучення, моя мати запропонувала нам з’їздити всією родиною у мінівідпустку.

– Ой, я навіть не знаю, – зам’ялася я. – Чи погодиться Олег. Скаже ще, що я марнотратника…

– Ти сама за нього не вирішуй, а краще спитай! – наполягала мати.

Я поміркувала і вирішила – хай буде, що буде. Щойно чоловік повернувся з чергової вахти, я приголомшила його несподіваною пропозицією.

На мій подив, Олег з радістю погодився з’їздити на десять днів і відірватися від рутини.

Двох дітей ми планували взяти із собою, щоб провести час всією родиною. У мене відразу ж піднявся настрій, і я стала з нетерпінням чекати на заповітний день.

За три доби до від’їзду Олегу зателефонувала схвильована свекруха. Телефоном вона стала сковано пояснювати синові, що щось трапилося з їхньою квартирою.

Нічого не зрозумівши з уривчастої розповіді, Олег грубо обсмикнув матір і попросив коротко позначити проблему.

– Сусіди нас залили! – гаркнула в слухавку Таїсія Максимівна. – Тут взагалі жах якийсь. Приїдь, допоможи нам хоч сухе врятувати.

Олег розповів мені, що трапилося, і ми разом поїхали у квартиру до свекрів. Справді, Таїсія Максимівна не перебільшувала. Сусіди дуже затопили їхню квартиру.

– Доведеться робити ремонт і міняти деякі меблі, – приголомшено промовила свекруха. – Загалом нам буде потрібна ваша допомога.

– У якому сенсі? Я ремонт робити у вас нізащо не візьмуся, – заперечив Олег матері.

– Я тебе й не прошу, – посміхнулася Таїсія Максимівна. – Нам від вас потрібна грошова допомога! Загалом, зараз зовсім не до відпочинку.

Я відразу ж зрозуміла, що свекруха натякає на те, що нам варто скасувати свою заплановану подорож. Однак я вирішила вдати, що не зрозуміла, про що мова, і покласти всю відповідальність на Олега.

– На час ремонту ми житимемо у вас, – ще більше приголомшила нас свекруха.

– До нас? – здивовано перепитав чоловік. – Ні, такого точно не буде. Разом жити нам точно не можна!

– Олег, це вимушений захід, – з незворушним виглядом промовила Таїсія Максимівна. – За пару місяців ми вас не утиснемо.

– Ні! – стояв на своєму чоловік.

Навчений гірким досвідом, він не збирався більше жити під одним дахом зі своїми батьками. Одного разу, спільне проживання мало не призвело нас, молоде подружжя, до розлучення.

Після весілля нам не було де жити, і ми тимчасово оселилися у двокімнатній квартирі разом зі свекрами.

Проте, нічого хорошого із цього не вийшло. Першого ж дня ми всі пересварилися, і нам довелося поспішно з’їжджати.

Після цього Олег присягнувся, ніколи більше не жити разом зі своїми батьками.

– Чому? – у розмову вирішив втрутитися Михайло Терентійович. – Тут же жити неможливо.

– Не знаю, шукайте собі інший варіант, – розвів руками чоловік, який не збирався здаватися. – До того ж ми їдемо у відпустку, і я не залишу вас самих у своїй квартирі.

Таїсія Максимівна з подивом дивилася на сина. Він ясно давав зрозуміти, що допомагати їм не збирається.

– У відпустку? Коли твої батьки практично на вулиці живуть? – обурено промовила мати.

– Стривай, це не я вас залив! Які до мене можуть бути претензії? – Знизав плечима Олег. – Обговорюйте цю тему із сусідами.

– Що з ними обговорювати? Квартира не застрахована, вони нічого відшкодовувати не хочуть, кажуть, подавайте до суду. Звідки ми маємо гроші на адвоката? – Гаркнув Михайло Терентійович.

– Ну не знаю, ви ж обоє працюєте, – здивовано промовив Олег.

– Виходить, ти просто кидаєш нас? – Заохала Таїсія Максимівна. – Подивися, Мишко, якого сина ми виховали!

– Не починай! – Чоловік грізно обсмикнув матір.

– От буде у тебе біда, ми так само відповімо! – зі слізьми на очах промовила вона.

Я зніяковіла. Мені стало дуже шкода свекруху, яка справді опинилася у безвихідній ситуації.

– Чому треба обов’язково з’їжджати? Робіть поступово ремонт і далі живіть. Тут не так уже й погано, – байдуже відповів Олег.

– Вогкістю пахне, ти хіба не відчуваєш? – голосно схлипнула Таїсія Максимівна.

Я закусила губу, спідлоба дивлячись на розгублену свекруху. Я з жахом уявила, що б було зі мною, якби я потрапила в подібну ситуацію.

– Олеже, можна тебе на хвилинку? – відкликала я вбік чоловіка.

Він підійшов до мене і стурбовано запитав:

– Що?

– Може, пустимо твоїх батьків хоча б на час нашого від’їзду? – напівпошепки запитала я.

– Навіщо? Можна й тут жити, – обурено відповів Олег. – Не згоріла ж нарешті квартира!

– Мені шкода твоїх батьків, – ледь чутно промовила я.

– От буде у тебе своя квартира, туди їх і поселяй! – категорично промовив чоловік, і я зрозуміла, що сперечатися з ним марно.

Таїсія Максимівна ще зробила декілька спроб закликати сина до розсудливості та відповідальності, але в неї нічого не вийшло.

Як тільки ми залишили квартиру, я з образою запитала у чоловіка, чому він такий жорстокий з батьками.

– Я не жорстокий, а реалістичний. Якщо ми їх пустимо до себе, потім дулю виженемо. Вони нічого не робитимуть і з’їжджати не захочуть.

Через три дні ми з дітьми поїхали на відпочинок. Коли ми повернулися, то дізналися, що весь цей час свекри мешкали у готелі.

Для свого проживання, Таїсія Максимівна та Михайло Терентійович зайняли у родичів гроші.

Про те, що так сталося, Олег дізнався зовсім випадково. Йому зателефонувала тітка по лінії батька і спитала, коли він збирається віддавати двадцять тисяч.

– За що? – не зрозумів чоловік.

– Мишко сказав, що ти віддаси за них, – недовірливо відповіла родичка.

– Чому я? Не я їх у вас позичав? – обурився у відповідь Олег і відразу почав дзвонити батькам.

Таїсія Максимівна підняла слухавку та поцікавилася, що син від них хоче.

– Що за історія? Ви позичили гроші під мою віддачу? У своєму розумі взагалі? – обурено промовив він.

– Ти наш син, який відмовив у допомозі своїм батькам, та не пустив до себе пожити. Тож буде правильно, якщо ти віддаси наші борги, – спокійним тоном відповіла йому мати.

– Чудово! Не знаю, як ви викручуватиметеся, але я ні гривні за вас нікому не віддам, – рішуче заявив Олег і поклав слухавку.

Про те, що трапилося, він поспішив розповісти мені й навіть звинуватив у тому, що я мало не змусила його пустити до нашого помешкання батьків.

– Замість того, щоб робити ремонт, вони позичають гроші у родичів і спускають їх на проживання в готелі! – роздратовано випалив Олег. – У голові просто не вкладається. Більше взагалі нічого не хочу чути про матір та батька!

Проте, забути про них чоловікові не вдавалося. Родичі, у яких його батьки позичили гроші, стали через день дзвонити Олегу та вимагати повернути борг його батьків.

Чоловік намагався пояснити їм, що не зобов’язаний цього робити, але його ніби не чули. Якоїсь миті Олег навіть сварився з ними й, остаточно перестав спілкуватися.

Батьки чоловіка не стали робити ремонт у квартирі. Вони вирішили продати її, та купити собі замість двокімнатної квартири, однокімнатну.

Борги вони теж роздали самі, однак, після цього спілкуватися з нами вони не стали. Образа у них велика на нас!

Але ми прогинатися ні перед ким не збираємося, і їхнє рішення схвалюємо! Бо у нас теж не виникає такого бажання!

Якщо вони хотіли сісти нам на шию, та ноги звісити, то не на тих натрапили! Працюючи, дієздатні люди вирішили нам ставити умови, та давати накази? Це не припустимо! А ви що скажете з цього приводу?