Не знаю, чи зможете ви мене зрозуміти, просто уявіть собі картину. Ви з коханою людиною разом дуже давно, із самої юності та навіть трохи раніше. Ви разом багато пройшли, ви дуже щасливі, будуєте плани, досягаєте поставленої мети й, здавалося б, все буде так завжди. А потім якось дізнаєтеся стару таємницю вашої коханої людини. Давня зрада, що сталася 11 років тому.
Я не зміг пробачити та пережити. У моєму випадку після того, як я дізнався про цю правду, мені довелося пережити три дні пекла. Три дні я страждав, мучився і переживав все поодинці в собі, а потім настав ранок нового іншого життя. Я просто вигорів ущент, біль випалив все – почуття, пам’ять, страждання. Я прокинувся і зрозумів, що не відчуваю більше нічого, тиша, порожнеча і холод. Часом мій новий стан лякав навіть мене.
Ми важко розлучалися. Вона плакала, благала пробачити та дати шанс все виправити, довести своє кохання, а я дивився на ще недавно кохану до божевілля людину, і не відчував нічого, крім неприємного відчуття, на кшталт неприємного зубного болю. Не боляче, але дуже неприємно. Я викреслив її та нашу більш ніж 18-річну історію зі свого життя. Я почав жити по-новому. Але я навряд чи можу назвати це повною мірою життям. У мене є робота, захоплення, хобі, у мене є рідні та близькі люди, друзі, але закохатися я так більше і не зміг, так само як і подолати цей стан до кінця.
Прочитавши книги з психології, я спробував поставити собі крапку в цій історії, багато над цим думав і намагався розібратися чому все так вийшло, але прийшов до двох речей: по-перше, мені вже все одно чому, як і навіщо, я вже давно пережив і перегорнув цю сторінку для себе, а по-друге, пояснити все можна лише звичайною людською слабкістю.
Навіщо пояснювати зраду, людина зрадила найсвятіше, переступила через сім’ю заради втіх, не подумала про рідних люблячих людей, а лише про своє задоволення. Чи потрібно все це пояснювати, адже і так все зрозуміло. І я так і не зміг знайти відповіді на питання, чому більше не зміг закохатися, покохати та розпочати нові стосунки. Відповідь лише одна — я просто вигорів усередині, у мені щось відмерло, атрофувалося, померло і відпало через непотрібність.
Я щаслива людина. Я справді щасливий і задоволений своїм життям. І я намагаюся не думати про минуле або про те життя, яке могло б бути. Зрештою, все так, як воно є, і немає сенсу шкодувати про те, чого вже немає або про те міфічне, що, можливо, могло б бути, а може, могло б і не бути. Жити треба тут і зараз. Цінувати те, що є, і не витрачати час на погане та на мрії та мрії.
