Дивитись гидко, а все туди ж. Любов!
Є у нас у дворі одна ш … шалена імператриця, яку звуть прекрасним ім’ям Лілія. У народі просто Лілька. Живе вона з дитиною, мужика немає, вірніше, постійного мужика немає, а непостійних замучились рахувати.
Лільці за тридцять, вона худа, як тріска, ні пики, ні шкіри, як то кажуть. Одягається начебто нормально, фарбується, стрижки робить (знову-таки, незрозуміло, за які гроші), але нічого примітного. Звичайна баба, розміняла четвертий десяток, з вічно вередуючими дитьми і табуном мужиків, які, мабуть, її покупки і оплачують. І як не дивлюся, то на одній машині до неї приїде чорний якийсь, то на інший – блондин. У дівок у дворі питаю, вони кажуть, що це Лількіни друзі. Ага, знаємо ми таких друзів.
Ні, ви зрозумійте, мені до неї діла немає, нехай собі пустує імператриця, тільки ось почав на неї син сестри задивлятися. Хлопчику всього двадцять сім, він порядний, добрий, роботящий. На роботі його поважають, по кар’єрних сходах йде вгору і тільки вгору. І тут Лілька. Без п’яти хвилин бабка з дитям і досвідом, як у цілої армії.
І, головне, я намагаюся з ним поговорити про це, а він мені “тітка Тань, не лізьте не в свою справу”. Гаразд, якщо це не моя справа, то нехай би мати розібралася, але немає ж, матері теж не до того. І взагалі на мої побоювання вона сказала, що хлопчик дорослий, сам розбереться, а може Ліля і взагалі хороша дівчина, уявляєте? Іноді мені здається, що життя власного сина їй взагалі по барабану.
Ох, занапастить хлопець свою долю.
Вчора сиджу у дворі з сусідкою, дивлюся, йдуть. Лілька, племінник мій і дитя Лількіно. У дочки лялька здоровенна в руках, у Лільки – букет і сумка явно нова. Так і зрозуміла, що племінник зарплату отримав, вже розвели дурня на подарунки.
Дивитись гидко, а все туди ж. Любов!
