Наша з чоловіком ситуація дійшла до абсурду. На початку відносин він був дуже ревнивий: забороняв фарбувати нігті, ходити без нього в короткій сукні, зустрічатися навіть раз на півроку з подругою, по дорозі з роботи додому я обов’язково повинна була розмовляти з ним по телефону і, головне, не спізнитися додому, інакше це розцінювалося, як зрада

Після довгих сварок і розставань, я для себе вирішила: мені важливіше бути поруч з ним. Відмовилася від суконь, фарбованих нігтів і т.п. Тим більше що я старше на 7 років і у мене не такий вже великий вибір в порівнянні з ним.

Минув час, ми одружилися. Народилася донька, взяли квартиру в іпотеку. І все – чоловіка як підмінили. Працює він 4 дні через 3, вдома – комп’ютер, серіали, соцмережі, онлайн-ігри, телефон, книги.

Зарплату не платять цілком, затримують, зате проплачують виїзди їм на полігон постріляти. Жили в боргах нескінченних.

Народжена дочка з діагнозом гіперактивність, вночі прокидалася кожні півгодини. Я взагалі не висипалася і була вічно зла і змучена. Допомога по дому від чоловіка мінімальна.

До моменту, як чоловік награється в стрілялки, я як раз вже зла і виснажена, покладу дочку спати, і він такий відпочив, подружній обов’язок йому о 2 годині ночі подавай. Ага, як же.

У підсумку я не витримала і вийшла на роботу (в нічні зміни), працювала 5 ночей через 2, удень на автопілоті сиділа з дочкою і намагалася уривками відпочивати. Фінансове становище стало налагоджуватися, так у вихідні, на мої прохання поводитися тихіше і дати мені відіспатися він мені говорив: «Я теж працюю, обійдешся». Дах у мене їхав конкретно.

Чоловік, зрозумівши, що тепер є гроші, став купувати собі іграшки все дорожче, що призводило до того, що свою зарплату він витратив на розваги і на погашення старих боргів, а я вся втомлена денною роботою по дому і з однорічною дитиною, плюс нічною роботою , не могла собі дозволити яблук кілограм купити. Це називалося у нього панськими замашками.

А якщо я купувала фрукти, то він примудрявся їх за вечір з’їсти і на мої заперечення говорив, мовляв, купи завтра ще, а якщо нема на що, то нема чого і сьогодні їх було купувати.

Закінчилося все тим, що я розділила бюджет: повністю утримую себе і дочку, купуємо собі вбрання, смаколики. Чоловік зрозумів, що з його зарплатою йому не прожити, знайшов через місяць іншу роботу.

Ось тільки легше не стає. Він абсолютно абстрагувався від побуту: тобі треба – ти і роби, грошей навіть на загальні потреби (порошок, паста, миючі засоби) не допроситися: ти ж розділила бюджет, як він сказав, то мені нічого він тепер не повинен, бо я «кинула його », коли він був без грошей. Він це так підносить. Зате борг подружній вимагає і постійно мене цим пригнічує і дратує.

Я вважаю, що це мене кинув чоловік напризволяще з маленькою дитиною, залишивши без допомоги по дому і фінансової, і іншого виходу змусити його працювати по-людськи у мене не було.

Він весь свій час витрачає на ігри, їсть з іграшками, втупившись у телефон, навіть в туалеті з іграшками, а про те, що у нього є дружина,  про яку треба піклуватися, він згадує вночі, коли награється і захоче у ліжко.

Як вийти з цього глухого кута? Підкажіть? Він весь ображений за мій розділ полиць в холодильнику, а я втомилася і ображена за його бездіяльність по будинку, з дитиною, в ліжку (все там повинна зробити я). Не хочу так, не хочу все сама робити, сама дитину виховую і ще його обслуговувати на шкоду своєму відпочинку і здоровому сну. Допоможіть, як до нього достукатися? Розлучатися, звісно, не буду.