– Наташа, я один піду в ресторан, – поставив перед фактом дружину Сергій.
– У сенсі, Сергію? Адже в тебе день народження. Що скажуть гості? Дружина має бути з чоловіком. Чи не так? – Посміхалася Наталка, не розуміючи нічого.
Чоловік поправив краватку і посміхнувся до свого відображення в дзеркалі.
– Добре, тільки одягнися пристойно, – сказав Сергій, кинувши косий погляд на дружину.
Тут Наташа повернулась до нього і подивилася на чоловіка. Що на нього найшло?
– Що означає твоя фраза?
– То й означає, Наталко. Я тебе кохаю, ти мене влаштовуєш, але це не просто домашні посиденьки з подружками. У ресторані будуть мої колеги, мій начальник. Давай обійдемося без твоїх квітчастих кофтинок. Краще взагалі щось однотонне вдягни та темне, щоб боки твої приховувало, а ще краще вдома посидь один вечір, все одно на вихідні рідня прийде і відсвяткуємо ще раз. Я не повинен тебе тягати з собою скрізь тільки тому, що ми одружені, — сказав чоловік.
Сказати, що Наталя образилася – нічого не сказати. Сергій вибачився за різкість, але вказав дружині на очевидне – вона трохи набрала зайвого, почала рідше приділяти собі увагу. Сергій просто казав, що переживає за дружину, і все!
-Подбай про себе, Наталко! Хочеш грошей тобі дам на всі ці ваші процедури? — підмазувався Сергій, але Наталю вже накрила образа.
– Раніше тебе все влаштовувало. Ти мене описав як якусь нецікаву товсту тітку! Я, між іншим, на йозі та танцях п’ять кіло скинула! — розлютилася Наталка.
Але як не намагався Сергій, Наталка сказала, що неодмінно піде на його свято.
***
У начальниці відділу кадрів сьогодні було свято, вона вдало продала будиночок мами, який дістався їй у спадок. Але Наташа трохи запізнилася на роботу та офіційну частину привітань Кікімори пропустила…
– Наташа, там тортик наша Кікімора принесла. Ти чого не пробуєш? – Запитала Алла Олександрівна свою колегу.
– У чоловіка сьогодні ювілей. Ми відзначатимемо у ресторані. Не хочу апетит псувати, — усміхнулася Наталка у відповідь.
Алла подивилася якось дивно на жінку, а потім, зітхнувши, додала:
– Наташа, це, звичайно, не моя справа. Але я вчора бачила твого Сергія з якоюсь дамою.
Брови Наташі поповзли вгору від подиву, а Алла, злякавшись, додала, що, мабуть, їй здалося і це був не Сергій, а схожий на нього чоловік.
– Аллочка Олександрівна, адже він у мене рудий! Другого такого нема! Скажіть, де ви його бачили та з ким?
У коридорі було душно, і Наташа з Аллою вийшли на вулицю, забувши про тортик і про начальницю з прізвиськом Кікімора.
Наташа ледве трималася на ногах, слухаючи Аллу. Цікава співробітниця видала все: місце зустрічі — кафешка біля роботи Сергія, час — близько сьомої вечора, коли чоловіка затримав начальник. Але за описом супутницю Наташа не впізнала.
– Білява така, доглянута, – хмикнула Алла. — Ну… Докладно я не бачила, вона спиною сиділа до мене. А ось Сергій обличчям. Правда, потім і його не було видно. Вони за ручки трималися, Наталко, — жалісним голосом додала колега.
Жар давив так, що спітнів лоб. Наталя вирішила навіть, що в неї тиск підскочив від переживань. Алла швидко відреагувала і повела жінку всередину, дала їй води, але легше не ставало.
– Я сподіваюся, що ви помилилися, Алло Олександрівно. Прошу вас, нікому не кажіть! — тремтячим голосом видала Наталка.
Їй було неймовірно соромно.
Вчора ввечері вона занедужала і відразу ж прийшовши з роботи, Наталка лягла і заснула. Чоловік повернувся пізно, сам приготував собі вечерю, швидко поїв, скинув брудні речі в кошик для білизни та чомусь ліг на дивані.
Про те, де був, Сергій так і не сказав, відбувся фразою про якесь важливе завдання начальника. А вранці Наталка ледь не проспала на роботу і, крім докорів Сергія, він знову нічого їй не сказав.
– Наташа, я нікому не скажу, що ти?! Та я помилилась! Адже без окулярів була! І чи мало рудих чоловіків у нашому місті? Це був не Сергій, а якийсь тип із молодою дівчиною! Дівчина точно молода! Така в неї фіолетова шпилька у волоссі, така смішна. Бантик чи метелик, — засміялася Алла.
– До чого ви це? — спитала Наталка, відпиваючи ще трохи води зі склянки.
– Наташа, твій Сергій пристойний чоловік. А це просто фіфа якась, пустушка! Не став би він із кимось крутити в тебе за спиною. Ти шикарна жінка, на місці чоловіка за тебе двома руками треба триматися! – підібгала губи Алла.
Ось тільки тепер Наталці було неспокійно. Наче хтось вліз у її життя і гарненько там покопався.
Вона набрала номер чоловіка та уточнила, чи все залишається без змін із банкетом?
Сергій сказав, що заїде за нею рівно о шостій і з дому вони поїдуть до ресторану. Попросив не запізнюватися, бо довго не чекатиме.
***
Чоловік на жаль мав рацію. Наташа любила Сергія, вони прожили разом понад десять років і… вона трохи запустила себе. Але, швидко зібравшись із думками, жінка вирішила, що не все втрачено. А, може, новина про якусь дівчину поруч із Сергієм її так спонукала?
Так чи інакше, але Наталка відпросилася з роботи раніше. Вона навіть встигла забігти до сусідки в салон краси неподалік будинку і зробити зачіску, щоб не виглядати абияк перед колегами чоловіка.
Сергій прибув вчасно і піднявся до квартири, захекавшись.
– Де сорочка? Готова?
– Так, не ходи у взутті по коридору! Стій на місці! Я зараз тобі все подам! – Сказала Наталка і сама принесла чоловіку сорочку.
Сергій змінив робочу сорочку на парадну, накинув піджак і ще раз поскаржився на спеку.
– О, ну хоч на людину стала схожа! Блонд треба освіжити, Наташа.
– Що? Ти чого став так розбиратися? – Здивувалася дружина.
– Люблю тебе. Ось подивився наші старі фото. У тебе був платиновий відтінок раніше, а тепер жовтий. Не порядок, Натуся. Потрібно зайнятися тобою, ти ж у мене така красуня.
Рудий Сергій муркотів, як березневий кіт біля дружини, а Наталка навіть зраділа. Адже любить.
Ну, звичайно, це не його бачила підсліпувата Алла! Не міг її чоловік сидіти з якоюсь… фіолетовою шпилькою!
Чоловік поквапив дружину, і Наташа зібралася дуже швидко. Вони посідали в машину, Сергій набрав адресу в навігаторі. І вони покотилися вечірніми пробками. За розрахунками чоловіка до семи вони мали прибути у ресторан.
– Пробач за ранкову розмову, – винувато сказав Сергій. — І ще, я хотів учора поговорити, але ти так солодко спала, як дитина… Наташа, нам треба визначитися з твоєю дошлюбною квартирою.
– Навіщо це? – Не розуміючи, запитала Наталка.
Чоловік раптом згадав про її спадок, який їй дістався від мами. Наразі квартира порожня, бо сусіди постійно скаржилися на шум від квартирантів.
– Ну, ти ж казала, що ваша Кікімора квартиру продала. А ти не хочеш продати свою двокімнатну? – поцікавився чоловік. — У мене є й покупець. Можемо показати, та хоч після ресторану.
– Сергію, якось незручно, — відмахнулася Наталка.
– Чого незручного? А ти що, хочеш знову розвести цей цирк із квартирантами? Ти ж знаєш свою сусідку! Вона всіх витерпить, а на твоїх обов’язково нажаліється! Невже, ти не втомилася просто так платити комуналку?
Втомилася. Сергій мав рацію. У Наташі завелася “добра сусідка”, яка постійно жалілася на її мешканців. Ось так, за останні три роки у квартирі змінилося чотири орендарі, а користі нуль!
– Вони живуть по три місяці, і доводиться з ними прощатися! Простіше її продати, ніж платити та дивитися, як наша квартира простоює!
Емоційна промова чоловіка сходилася з думками Наталки. Ось тільки що робити з грошима?
– Машину нову купимо. Поїдемо відпочивати, ти ж хотіла?
– Але Сергію! Хіба це рівноцінний обмін? Була квартира, а потім стала машина та поїздка кудись? Ні, я так не згодна!
– Тьху, корова! – Видав чоловік, а Наталка завмерла. — Корова безглузда, розкарячилася! Такий затор створила! Видно, що їздити не вміє!
Він тицяв пальцем кудись у лобове скло, а Наталка, здається, все зрозуміла.
– Знаєш, Сергію! Тебе за останній місяць наче підмінили! То мені на фітнес треба, то блонд оновити! То мою квартиру ти не знаєш, як продати! – Заволала Наташа.
– Ти на що натякаєш?! — витріщився на неї Сергій.
– Обережно! — закричала Наталка, а чоловік різко вдарив по гальмах, ледь не врізавшись у машину, що їхала попереду.
Наташа закричала, випустила сумку з рук. Весь вміст розлетілося по салону.
– Розтяпа! — закричав чоловік. -Не могла посидіти спокійно п’ять хвилин!
Він звернув на парковку ресторану і вийшов з машини вітати гостей. Наталка кинулася судомно збирати речі десь у себе під ногами.
Вона не хотіла ганьбити чоловіка. Раптом вона витягла з-під сидіння якусь незвичайну річ. Фіолетова шпилька зі смішним бантиком сяяла в руці Наталки.
Вона все одразу зрозуміла. В одну хвилину підступний задум її чоловіка став їй зрозумілим.
– Квартиру мою продати захотів?! Я тобі влаштую, рудий гад! – Прошепотіла Наталка.
Сергій повернувся до машини та прикрикнув, щоб дружина рухалася швидше. Знахідку вона забрала із собою, нічого не сказавши чоловіку.
– Знаєш, Сергію, а приводь свого покупця, – видала Наталка.
-Добре, тільки давай після вечері все обговоримо, – сказав чоловік і підійшов до свого начальника.
Гості пили, веселилися, тільки Наталці було неспокійно. Вона розглядала колег чоловіка і намагалася зрозуміти, хто ж із них власниця шпильки. До їхнього столу рухалася молода блондинка з-поміж запізнілих гостей. Вона здалася Наталці знайомою.
– А ось і наша Вірочка, красуня! — промовив якийсь чоловік із роботи чоловіка, який сидів поруч із Наталкою.
Віра формально і стримано привітала Сергія і пішла до решти гостей, сіла спиною, тож Наташа її до ладу не розгледіла. Пара трималася дуже холодно на людях, а Наталя вже вигадала план помсти для чоловіка.
Після бенкету Сергій був у нетверезому стані, тож показ квартири скасувався.
– Дай мені телефон покупця, Сергію, я сама домовлюся з ним, щоб ти не втомився, – попросила його дружина.
– На! Я вже зробив усе за тебе! А ти як завжди тільки біля холодильника стирчиш і ніякої користі від тебе, Наташа! Я йому вже показав квартиру, доки ти на роботі була! – нетверезим тоном говорив чоловік.
– Навіть так? Ну, ти молодець, Сергію! Дякую тобі, коханий!
– Будеш у боргу! Йому все сподобалося, ціна — чудова! Хоч завтра ладен забрати. І одразу в автосалон поїдемо! Мені машину треба, Віро! – промовив чоловік.
– Добре, добре. Буде тобі машина, – відповіла Наталка.
На ранок у Сергія так боліла голова, що він пролежав у ліжку майже до обіду.
– Ти Де? Купи мені чогось щоб поліпшити стан! – просив він дружину.
– Ой, я без гаманця вийшла, – збрехала Наталка.
– Жодної користі від тебе, Натуся, – крізь зуби процідив Сергій.
Наталя зустрілася з потенційним покупцем і обговорила з ним усі моменти майбутньої угоди. Для неї стало шоком те, що чоловік вже майже місяць усім показував та пропонував її квартиру, на роботі всім казав, що це його власність.
– Він трохи перебільшив, – червоніла Наталка. – Власниця я, і я рада, що ви готові її купити.
У під’їзді за всім, що відбувається, вже спостерігала Олена Юріївна, та сама “добра сусідка”, виставивши свій довгий ніс із сусідніх дверей.
– Що, продаєш свою квартиру? Нарешті! Приїдуть нормальні люди, а не твої гадюки! У під’їзді влаштували бозна-що! Ось ця остання, руда гадина, перефарбувалась у білий колір і думала я її не впізнаю! Так вона сюди приходила з твоїм соколом Сергієм!
– Не зрозуміла, – спантеличено сказала Наталка.
– Чого ти не зрозуміла? – Розтягнулася в посмішці Олена Юріївна. — Твоя квартирантка Вєрка приводила сюди твого чоловіка! Ти хоч щось бачиш у себе під носом, Наташо?
Виходить, учора у ресторані Наташа її не впізнала. Дівчина вправно влаштувалася на роботу до її чоловіка, точніше, це Сергій їй допоміг.
Наталя стояла і буквально обтікала від сорому, а покупець кашлянув і сказав, що почекає її внизу, щоб не слухати, про що вони говорять з Оленою. Власне, все вже було сказано.
Віра жила у Наташі лише місяць. Через постійні галасливі компанії Олена Юріївна її особливо не злюбила і викликала спочатку домоврядника, потім поліцію… Загалом, Наташу все так дістало, що дівчину вона вигнала, а Сергій їй у цьому допомагав.
Але вона й подумати не могла, що чоловік і Віра можуть мати щось більше, і вони можуть спілкуватися після того розгромного скандалу.
Виявилося, що Сергій давно користувався квартирою Наталки та не лише для того, щоб допомогти дружині продати її. Це було місце зустрічей, а Наташа й не знала. Але зла сусідка, сама того не бажаючи, розплющила їй очі.
Додому Наталка повернулася у гарному настрої. З покупцем вона вже домовилася, відкладати угоду не було причин. Наташа втішила чоловіка.
– У мене буде нова машина! Наташа, ти просто супер! Розумниця! Хоча, це я все зробив! — узявся в боки рудий “сокіл”.
Угода відбулася за тиждень, покупець вніс гроші, а Сергій вже потирав руки.
За цей тиждень Наталка бачила чоловіка кілька разів. То він на роботі заснув, то в машині, а то й зовсім поїхав ночувати до своєї мами в інший район.
Святкування дня народження, яке було намічено цими вихідними, Сергій скасував і рідню попередив сам, щоб вони не приїжджали.
Наталя розуміла, що кохання захлеснуло її Сергія. Але вона упокорилася і приготувала йому гідний подарунок. Тільки Сергій поки що не знав, що за всім цим криється.
– Наташа, коли буде машина? Ти квартиру продала вже два дні тому! – з натиском говорив Сергій.
– Буде все, не хвилюйся, що ти так. Як справи на роботі? – казала дружина.
– Ти пробач, я ж весь цей тиждень пропадав. Усі вечори там, орав, як кінь! Навіть не було з тобою сил поговорити, — вибачався чоловік.
Він помовчав хвилину, а потім видав те, що Наталя й так знала.
– Набридли мені твої борщі, йду від тебе, вибач. Але твою квартиру доведеться поділити навпіл.
Вона дивилася на свого молодого Сергія і не зрозуміла, коли ж вона прогледіла всі ці зміни? Як упустила його?
Але тепер було пізно щось міняти. Сергій зазіхнув на квартиру мами Наташі, і це пробачити вона не могла.
– Добре, що ти сам це сказав. Сергію, я хотіла тобі вручити твою частку від вартості моєї квартири. Думаю, ти зможеш розпорядитися цим правильно, сказала Наташа і подала чоловікові якийсь великий пакунок.
– Ти у своєму репертуарі! Могла б у банк мене запросити, там би я зняв нормальні купюри, а не так, у якомусь папірці. Наталя, а тут не замало? Щось легкий конвертик.
Сергій крутив конверт у руках, потім замовк.
– Відкривай, не тягни, – посміхалася Наталка.
– Тут немає грошей. А це що за нісенітниця?
Сергій витяг позовну заяву про розлучення та шпильку своєї Віри.
– Це твоя частка. Всім іншим я розпорядилася, як вважала за потрібне, — сказала йому дружина. — Шпильку передай моїй квартирантці. Скажи, що вона дурна дівчинка.
А ти збирай на квартирку для вас. Адже від цієї тобі дістанеться лише половина, за законом. Навряд чи ви ходитимете ресторанами з твоєю зарплатою.
– Не твоя справа! Машина моя! Ах ти, дріб’язкова чварна баба, Наталко! — випалив чоловік, шарячи очима по папірцях.
Наталя засміялася. Сергій так захопився своїм новим почуттям, що не помітив, що відбувалося в нього під носом. А Наташа позбулася баласту у вигляді квартири та зрадника-чоловіка.
Сергій досі не розумів, що сталося. Хотів навіть кинутися на дружину від злості, але та погрозила йому.
– Спокійно! Ти свій вибір зробив, тепер відповідай! Твою машину ми поділимо. Розпишись ось тут, що я вручила тобі копію позову. Або поштою відправити? – Запитала дружина.
Але Сергій пригнувся і пішов у кімнату, нічого не відповівши.
Свої речі він забрав пізніше, тимчасово переїхав до мами та жив там до розлучення. Але це було пізніше, а поки він схопив телефон, свій робочий портфель та піджак і рушив на вихід.
– Мовчиш? Тоді ось двері, Сергію. Біжи скоріше, тебе ніхто не тримає. Ось чи надовго вас вистачить? — зловтішалася Наталка, дивлячись у слід чоловіку.
Наталці було прикро, боляче, але, як відомо, таке не пробачають. Який зрадив один раз, зрадить знову.
