Мені 37 років і я страшенно самотня! Стало просто нестерпно. Молоді дівчата вечора п’ятниці не дочекаються, щось там планують, мої однолітки – увечері в сім’ю, а я – у свою порожню квартиру, де на мене чекає тільки хом’ячок у клітці. Котів заводити не хочу – вони нудні, собаку вигулювати треба, та й не у тваринах справа – хотілося б мати споріднену душу поруч.
Ростила мене бабуся – батьки мої зовсім деградували і рано пішли з життя, не хочеться про них писати. Бабуся не давала мені жіночої мудрості і взагалі не пояснювала мені нічого – про кохання, сім’ю та інше. Вона вважала, що жінка повинна утримувати будинок у чистоті та смачно готувати.
Але для кого? Коли після 20 років я почала зустрічатися з хлопцями, вона намагалася від мене всіх відшити – вважала мене ще маленькою та неготовою до сімейного життя.
Звичайно ж, потай від неї у мене були романи, але вона потім сильно лаялася – мовляв, непристойно незаміжній дамі тягатися по хлопцях.
А потім мене саму переклинило: всі хлопці, які надавали мені знаки уваги, здавались мені недостатньо добрими. Один був повністю рудий, навіть вії, я як уявила, які у нас будуть діти – о, ні!
Другий такий гарний, але приїхав звідкись із села, розповідав мені про якісь ліси та ділянки, і як він там був лісником! Жах, та й назва професії!
Третій жартував плоско, четвертий одягався як ботан, загалом мене понесло! Бабуся раділа – онука заміж не збирається, з нею залишиться. Мені було 32 роки, коли у бабусі раптово зупинилося серце, і я лишилася зовсім одна!
Роки зо два мені було зовсім не до наречених, я ходила як зомбі – звикла, що завжди все за мене робила бабуся, треба було вчитися жити самостійно. А потім я прозріла – а що далі?
З родичами у мене проблема – я у тітки як кістка у горлі, бо вся бабусина квартира мені дісталася, а не їй з її дітьми та онуками, бабуся заповіт написала.
Залишилися подружки – дві розведені, вирішили ми з ними до ресторанів ходити, наречених ловити. Одна зловила – альфонса, потім ледве позбулася його. Зате вона виховує двох близнючок, батьки її живі, є з ким спілкуватися.
Загалом, як зрозуміли, ресторани – це варіант. Вирішили зайнятися спортом: ходили до спортзалу та басейну, сподіваючись зустріти там прекрасного принца. Але ж там такі молоді дівчата!
А чоловіки всі в собі – навіть не спілкуються, хоча з одним почала розмовляти і зрозуміла – це такий самозакоханий нарцис, який думає тільки про своє тіло, в голові звивини немає!
Влітку їздили до наметових таборів, це було весело – вздовж озера багато наметів та туристів, багаття, музика. Але всі напиваються цілодобово на суботу та неділю, і незрозуміло – які чоловіки поза відпочинком – такі ж, чи нормальні.
Я двом таким туристам залишала свій номер, але ніхто не передзвонив. А ще один раз їздили на турбазу: сім’ї з дітьми, молоді компанії та пенсіонери та ще й дощ лив!
Єдиний вихід – це інтернет. Але я вже рік б’юся у пошуках нареченого, і нічого в мене не виходить! У багатьох чоловіків відразу з’являється бажання хоч зараз під вінець, як дізнаються, що я живу одна у власній квартирі! Навіть без спілкування в РАЦС готові були тікати.
Один все ж таки вирішив за мною доглядати, прийшов з трояндочкою і став одразу очима метри рахувати та дивитися вид з вікна. Альфонси, такі одразу «в топку». А скільки таких, які пишуть у розрахунку на одну ніч, навіть одружені мужики!
Чесно кажучи, один мені сподобався, не такий зухвалий був, навіть не одружений. Але так і вийшло – одна ніч та мої сльози у подушку. А більше ніхто мені з нормальних не траплявся.
Підкажіть, любі жінки, ну де можна знайти чоловіка, нехай небагатого, але не альфонса? ! Ну, я не маю життєвого досвіду – не можу зачаровувати, фліртувати, залучати.
Ходжу якась дерев’яна при спілкуванні з чоловіками, а на лобі написано великими літерами: «ХОЧУ ЗАМІЖ!». Може тому й липнуть такі! А я все ж таки хочу справжнього кохання, залицянь, справжніх почуттів. Навчіть мене – де знайти і як діяти, адже мої подруги такі ж дерев’яні, як і я.
