У неділю пролунав дзвінок у двері, хоча Інна нікого не чекала. У чоловіка були ключі. Тоді хто з’явився так рано?
Тепер ще й стукати почали. Може, у сусідів, що трапилося і потрібна допомога?
– Відчиняйте, що так довго? – за дверима почувся знайомий голос сестри чоловіка.
– Рито, а ти що тут робиш? Чому не попередила?
– Сюрприз! Так і триматимеш на порозі? Може, в будинок запросиш?
Рита була із сином. Пустотливим шестирічним хлопчиськом, який не бачив жодних перешкод. Тому Інна не дуже любила, коли вони приїжджали в гості. А тим більше, пожити.
– А Олег куди подівся? – Запитала Рита про брата.
– З роботи зателефонували, та попросили підмінити. Він знає про ваш приїзд?
– Так, я вчора подзвонила йому і сказала, що приїдемо з Вітькою. Він так хотів в місто, на атракціонах покататися. Що йому в селі робити?
Сам Олег був родом звідти. Згодом перебрався до міста, бо потрібна була робота.
Там вони й познайомились з Інною. А Рита залишилася у рідних краях. Була перукарем і якусь копійку мала.
Все хотіла в місто перебратися, але, як з чоловіком розлучилася, зрозуміла, що не потягне оренду житла.
– Гаразд, проходьте – неохоче запросила їх до будинку Інна.
– А ти що, не рада?
– На сьогодні були інші плани.
Звучало збоку, як виправдання, але Інна не хотіла з порога псувати з нею стосунки. Варто з нею посваритися і свекруха буде ворогом номер один.
– Гаразд, пригощати чим будеш? Ми голодні. На вокзалі тільки біляш з’їли, але хіба це їжа? Так, на один укус.
– Ти вибач, поки я нічого не готувала. Тільки прокинулася.
– Не проблема, сама все зроблю. Показуй, де і що лежить – відразу почала вона господарювати.
Без жодного дозволу Рита відчинила холодильник і стала нишпорити, як у своєму. Інну вражала така безпардонність і нахабство.
– Ти ж знав, що сестра та племінник приїдуть! Чому не сказав і навіть не порадився? – Інна не витримала і зателефонувала чоловікові.
– Я зовсім забув, вибач.
– Спозаранку приїхали твої родичі. І по холодильнику нишпорять. Що мені робити з ними? Ти коли взагалі прийдеш?
– Поки що не знаю. Змінник у від’їздi, працюю.
– А як мені бути? Танцювати перед ними?
– Не ускладнюй! Поспілкуйся поки що, пригости чимось. Я надвечір приїду.
Інна не мала особливого бажання щось обговорювати з Ритою. Вона вважала, що та не її поля ягода. Інна освічена та начитана дівчина, а сестра чоловіка – сільська перукарка. Про що їм розмовляти?
– Давай, уплітай. Вдома ти таке навряд чи поїси!
Треба було бачити обличчя Інни, коли вона дивилася на розкриту баночку червоної ікри. Вона купила спеціально на Новий рік, щоб зробити тарталетки.
А Рита дісталася й до цього делікатесу. Чи бачите – дитина дуже захотіла.
У своєму будинку вона відчувала себе сторонньою. Нахабство родичів не знало кордонів. Хотілося їх вигнати, але скандал із чоловіком та свекрухою не входив у її плани.
– Навіщо ти її терпиш? Я б давно вигнала, й оком не моргнула – радила Інні подруга.
– Ти не розумієш. Невдовзі донька з літнього табору приїде, а ми з Олегом на море зібралися. Залишити дитину нема з ким. Доведеться до свекрухи звертатися.
– І що?
– Думаєш погодиться вона мені допомогти після скандалу із її донечкою?
– До чого тут це? Ти ж не зі свекрухою сваритися зібралася?
– Ні, та вважає, що вони з нею одне ціле. Одного разу мало не посварилися. Ой Юлько, я взагалі не знаю, що мені робити.
Тут зателефонував чоловік.
– Ти куди пішла? Чому родичів одних залишила?
– У сенсі самих? Вони зібралися містом гуляти. Я тут до чого?
– Ти повинна скласти їм компанію.
– Достатньо того, що ми погодилися їх прийняти! Я не клоун, і розважати не повинна!
Тут чоловік нагадав, як на це може відреагувати мати, і Інні довелося прислухатися.
– А ви надовго до нас приїхали? – Запитала Інна Риту за вечерею.
– На пару тижнів, у мене саме відпустка. Слухай, а ти чому таку прісну їжу готуєш? В рот не візьмеш! Завтра вчитиму тебе! – Заявила вона.
– Не треба мене вчити. Я готую добре!
Інна подивилася в бік чоловіка, сподіваючись, що той поставить нахабну сестру на місце. Але Олег мовчав. Намагався вдати, що не почув.
– Ти не ображайся, але ми звикли їсти жирніше.
– Щоб холестерин підскочив? – запитала Інна, на що Олег одразу ж відреагував поглядом.
– Ой, припини. Нісенітниця це все. Понавигадують лікарі казок, а потім лякають нас.
Інна хотіла заперечити, як раптом у кімнаті почувся сильний гуркіт. З’ясувалося, що Вітька, син Рити, розбив робочий ноутбук Інни.
– Олег, ти подивися! Мій ноутбук … Вітя, як ти міг?
Тут Рита відразу ж стала захищати сина.
– Припини кричати на мою дитину! Подумаєш, комп’ютер розбив. Нічого, новий купиш!
– Ти хоч знаєш скільки він коштує?
– І що? Дитина це зробила не спеціально!
– Навіть, якщо так, тобі доведеться сплатити новий ноутбук! Тому що цей ремонту вже не підлягає! Він розлетівся на дві частини, та й скло розтріскане.
– Це звідки я маю такі гроші? Ти у своєму розумі? Я нічого не оплачуватиму! Я мати-одиначка, Олег, скажи їй!
Звичайно ж, старший брат заступився і стверджував, що все можна виправити. Платити не потрібно, і він сам вирішить це питання.
– Ні, Олеже, я не згодна! Гроші підуть із сімейного бюджету! А за хуліганство своєї дитини відповідають батьки!
У результаті посварилися вони в пух і порох. Інна не витримала і виставила сестру чоловіка з дитиною за двері. Цього ж вечора зателефонувала незадоволена свекруха.
– Так, Інно, не чекала такого ставлення до моєї доньки! Я була про тебе кращої думки.
– Ви хоч знаєте, що накоїв її син і скільки коштує мій ноутбук?
Але свекруха продовжувала стояти на своєму.
– Це лише річ, а мій онук безцінний! До речі, після такої витівки на мою допомогу можеш не розраховувати!
– Ну, і будь ласка!
За одне лише прикро. Виходить, що Інна даремно терпіла Риту та її витівки весь цей час. Треба було вигнати її набагато раніше.
Коли дочка повернулася з літнього табору, вони поїхали відпочивати разом. Виявилось, що так навіть веселіше. Свекруха думала, що провчить їх, а виявилося навпаки – розплющила їм очі.
Виявляється, що з дитиною можна повноцінно відпочити! А головне – для цього не доведеться терпіти нахабну сестру чоловіка, та її безпардонні витівки…
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
