Навіть розповідати про це незручно, але треба хоч би з кимось поділитися. Моєму чоловікові 38 років: ось-ось четвертий десяток розміняє. Я молодша за нього на 9 років, але ментально відчуваю себе старшою за чоловіка. Таке враження, що з роками він не мудрішим стає, а навпаки

Навіть розповідати про це незручно, але треба хоч би з кимось поділитися. Моєму чоловікові 38 років: ось-ось четвертий десяток розміняє. Я молодша за нього на 9 років, але ментально відчуваю себе старшою за чоловіка. Таке враження, що з роками він не мудрішим стає, а навпаки.

Помітила за ним украй неприємну річ: він дуже любить скаржитися матері на все, що його не влаштовує. Слово честі, з боку він виглядає як жіночка – пліткарка з невдалим особистим життям. Ось тільки він – цілком собі солідний чоловік у шлюбі, з дітьми та при добрій посаді.

Зовсім нещодавно випадково почула, як він пліткує телефоном з мамою. Як ви гадаєте, хто був предметом розмови? Звісно ж я! Він дуже скаржився матері про те, яка я нетерпляча, жадібна, дріб’язкова, та й взагалі в багатьох моментах зажерлася.

– Чесно, мам, мені багато чого обміркувати потрібно на її рахунок. Я для неї не авторитет, моє слово ні в що не ставиться, – нив у слухавку мій чоловік, поки я слухала все це з круглими очима.

Мені стало цікаво, а як часто у матусі та синочка такі розмови трапляються? Мене вони обговорювали довго, але жодних конкретних звинувачень я не почула. Суть його претензій до мене банальна: я погана дружина, яка пропадає на роботі. Чи бачите, від мене нормального сніданку не дочекаєшся. А нічого, що я йду на роботу раніше за нього на годину?

Якийсь час після підслуханої розмови я терпіла і не видавала себе. Чоловік мене на розмову не виводив, ніби претензій у нього немає до мене. Вирішила вкотре проявити себе лідером і запитала сама:

– Мишко, скажи мені чесно, – після цих моїх слів він вже напружився, – ти часто про мене з матір’ю говориш?
– В якому сенсі? – Він чудово розумів, в якому, але зображував дурненького.
– Я нещодавно почула, як ви спілкувалися. Мною ти був незадоволений, скаржився. Чому зі мною поговорити не міг спочатку? – я говорила спокійно, але впевнено.

– Зрозуміло, – чоловік відставив тарілку із супом, – тобі навряд чи сподобається, якщо я почну говорити. Подумай сто разів краще.
– Нічого собі, – я здивувалася від його нахабства, – мені правду в тебе випрошувати треба? Я тебе правильно зрозуміла?

І потім його прорвало – та так, що я вже не рада була розпочатій розмові.
– Ти ж не помічаєш навіть, як тобі начхати на побут, на дітей, на мене зрештою! – Чоловік говорив на підвищених тонах.
– І тому ти плачешся матусі? Тебе не вчили, що дорослі люди проблеми обговорюють один з одним? – я теж піддалася емоціям та перейшла на крик.

У такому ключі ми «спілкувалися» довго і посварилися вщент. Жодного розуміння один одного.

Для себе я зрозуміла, що чоловіку просто зручно та вигідно ділитися невдоволенням з мамою. Вона ж завжди прийме його бік, їй не доведеться щось доводити та пояснювати. Розмова з мамою про мене – це виплеск емоцій, розмова з вічним однодумцем. А зі мною так не вийде, відразу треба проблему вирішувати та опрацьовувати.

Днями я подзвонила його мамі, щоб вона не розслаблялася. Спочатку вона говорила зі мною наймилішим тоном, доки я до діла не перейшла.
– Олено Михайлівно, у мене буде вам порада, нехай ви старші та мудріші, – я намагалася говорити шанобливо, – не варто вірити всьому, що про мене розповідає ваш син. Він із мене мегеру ліпить у ваших очах, це ж не так.

– Вірочка, ти щось не те кажеш, – різко змінилася в голосі свекруха, – і поради мені твої не потрібні. Я в людях знаюся і сина свого знаю.

Далі цього розмова не пішла, та й сенсу не було. З чоловіком цю тему більше не порушувала, але доведеться. Намагаюся зрозуміти, як донести до нього банальну істину: будь-які проблеми потрібно опрацьовувати, а не перетворювати на привід для пліток і скиглення.