Називаю чоловіка дурником, а він ображається

Смішні прізвиська чоловік сприймає в багнети. Каже, що я його принижую. А для мене це просто слова, якими я висловлюю своє кохання. Ми разом понад десять років. Чоловіка я дуже люблю.

Він для мене захисник, глава сім’ї та просто дуже хороша людина. З першої ж нашої зустрічі я знала, що найкращого чоловіка мені не знайти. Добрий, лагідний, відповідальний. Про таке можна лише мріяти. При цьому він не має шкідливих звичок і вільний час воліє проводити зі мною.

Подруги заздрять і кажуть, що таких мужиків у світі не буває. Мовляв, напевно, у нього є жахливі недоліки, про які я просто мовчу. А я вам скажу, що ідеальні чоловіки бувають і мені пощастило зустріти саме такого. Коли зʼявився наш перший син, чоловік більшу частину турбот про нього взяв на себе.

Вночі вставав до нього за першим писком, хоча вранці чоловікові на роботу. Вечорами виходив на прогулянку з коляскою, даючи мені можливість привести себе до ладу і трохи прибратися вдома.

Сім’я у чоловіка також золота. Свекруха до наших справ ніколи не лізе, але охоче допомагає грошима. Завжди запитує, чи мені потрібна її допомога і, чи можна приїхати повозитися з онуком.

Ми з нею за роки мого заміжжя стали справжніми подругами. На відміну від моєї мами, вона не критикує, не знецінює. Якщо я в чомусь неправа, свекруха лагідно дає мені зрозуміти, де саме я помиляюся.

Зрозуміло, що чоловік не шкодує грошей на нашу родину. Але й на мене він теж не скупиться. Найкраща подружка постійно плаче та скаржиться на свого мужика. Той контролює всі її витрати та забороняє витрачати на манікюри та косметику.

Говорить, що справжній жінці ні до чого всі ці надмірності. Мовляв, і без дорогого крему легко бути вродливою. А мій чоловік знає, що красу треба підтримувати та не огірковими припарками.

Він спокійно відпускає мене в салони краси та навіть навпаки, дає поради сходити, наприклад, на масаж і трохи розслабитися. Є у мого благовірного лише один недолік. Він категорично не сприймає мої лагідні прізвиська.

— Дурник ти мій, знову каву на плиту розлив, — беззлобно і з посмішкою говорю я чоловікові. У відповідь він обурюється і починає просити мене так його не називати. Мовляв, йому неприємно чути такі слова на свою адресу.

А які такі слова я говорю? Нічого поганого я не маю на увазі. Хіба я винна, що чоловік себе іноді справді веде, як нетямущий і маленький хлопчик. Про такого не можна сказати «дурник».

Днями чоловік приніс квіти. Просто так без приводу подарував мені розкішний букет моїх улюблених троянд. Я подякувала: “Дурник, ну навіщо ж так витрачатися?”. Чоловік знову образився.

Каже, якщо ти не рада, викину ці квіти у вікно. Ледве відібрала у нього букет. Я рада, дуже рада, адже так приємна увага коханої людини. Щоразу я намагаюся втлумачити чоловікові, що «дурник», «дурненький», подібні слова — це ніякі не лайки, а компліменти.

Коли сильна людина робить такі м’які вчинки, це не може не викликати посмішки. Нічого поганого я ніколи не мала на увазі. Це просто ласкаві слова, не більше.

Як мені ще його називати, «мій герой»? На мою думку, звучить не дуже щиро. А своїми лагідними прізвиськами я показую, яка я слабка і м’яка порівняно з ним.

Якщо чоловікові не подобається, я намагаюся стримувати свої емоції. Але іноді в мене все одно проривається. Через це у нас часто виникають непорозуміння.

Моя мама зі мною згодна і каже, що нічого образливого у прізвиськах немає. Мого тата вона взагалі мало не матом криє. І нічого, ніхто не ображається. Подруги теж не розуміють, чому мій чоловік так реагує.

Вважають, що це я його розбалувала, ось він і знаходить привід для сварки на рівному місці. Мовляв, треба було суворіше з ним із самого початку. Тоді б він не чіплявся до слів. Чоловік заперечує і пропонує називати мене такими ж словами. То я не проти. Якщо вони будуть сказані ласкаво, з любов’ю, то вони йдуть від серця.

Мені, наприклад, не завжди приємно, коли чоловіки звуть дружин сонечками або лялечками. Що це за порівняння безликі? У них все поспіль і сонечка, і зайчики.

Нудить від таких нібито лагідних прізвиськ. Але навіть якщо чоловік захоче назвати мене «сонечком», я не ображатимуся. Я знаю, що він від щирого серця. Розумію його порив ніжності.

Нещодавно по сніданок я знову звернулася до чоловіка зі словами «мій дурник». Він образився та ось вже котрий день зі мною не розмовляє. Дується і вдає, що йому дуже прикро і боляче.

Не розумію, звідки стільки образ і чому чоловік не хоче зрозуміти мене. Я з ним говорю дуже ласкаво, завжди з усмішкою. З чого він узяв, що я хочу його образити?

Загалом не знаю, що мені робити. Просити вибачення за те, в чому я себе не відчуваю винною? Я намагалася зробити чоловіку приємне, а він відмовляється йти мені назустріч.