Це ситуація, яку жодна майже жінка не може перенести.
Мені 54 роки, я – лікар анестезіолог-реаніматолог, останні 15 років працюю в сфері теоретичної аналітичної медицини.
У 19 років вийшла заміж за однокурсника, дочка, я вдова в тому шлюбі. Його смерть далася мені нелегко …
Потім відносини з молодим чоловіком (на 10 років молодше) – прокурор у справі мого першого чоловіка (раптова смерть там була) – розтягнулися на півтора року, ми почали жити разом через півроку після смерті мого першого чоловіка.
Я пішла з дуже гарної роботи, кандидатську кинула. Депресія, алкоголь … Зуміла зав’язати з цим.
Потім познайомилася з чоловіком (племінником вчительки з фізики моєї дочки), через 4 місяці розписалися.
Я не працювала тоді. Було дуже погано. Через 3 роки все налагодилося, я працюю зараз в сфері аналітичної медицини, у мене багато додаткової роботи (крім зарплати), яка добре оплачується. Зараз мій дохід приблизно в 3 рази більше доходу чоловіка. Мені дуже подобається моя завантаженість, подобається допомагати батькам, подобається, що мій внесок в сім’ю великий.
Зараз у нас в економічному плані все добре, але знаєте… Так сильно змінилося все …
Ми разом 17 років, секс хороший, якщо я щось прошу, він робить в 3 рази більше. Моїх батьків опікує, робить з любов’ю все для них.
По відношенню до мене – він робить, що попрошу.
Але! Він став похмурий і не вдячний. Готую, сервірую стіл, прибираю, мию посуд – подяки немає!
Я ходжу на танці (клубна латина), приходжу в 9 вечора, він не реагує на мій прихід. На мій «привіт» пробубонів щось або нічого не скаже.
Мені здається, що мої вкладення (заробіток, кухня, посуд, прибирання) набагато вищі, ніж його подяка (її і немає майже). Хоча … я поїду до доньки в іншу країну і буду знати, що мої старенькі батьки в надійних руках … він все зробить для них.
Я, напевно, занадто жадібна.
Моє питання – якщо він розлюбив мене, як екологічно натякнути на розставання? Або взагалі не треба про це думати, поки він сам не скаже? А він і не скаже, швидше за все …
Мені залишається жити своїм життям…
Ніна збиралася на знайомство з батьками Кості. Залишалося пів години, він мав заїхати за нею.…
– Ти ось так все залишиш? – обурювалася Аліса, вислухавши розповідь чоловіка. – Погодишся з…
- Ти мовчи, я сама говоритиму! Знаєш, жінці жінку зрозуміти простіше. Грошей дамо. Що їй,…
Віра пригальмувала, хоч у голові кричало - не зупиняйся. На узбіччі лежав чоловік. Не сидів,…
- Вісім тисяч, Артеме! Щонайменше вісім, а краще десять! - Ти ж розумієш, на одну…
Заздрили Насті у селі, такого хлопця відхопила. Він, як тільки вперше з’явився в селі, дівчата…