Назбирали нарешті грошей на квартиру. Почали ходити, прицінюватися, особливо нікуди не спішили, але разом з тим, були готові купити той варіант який сподобався відразу намісці.
Обходили все, але кругом знайшли якісь свої недоліки. Останньою на цьому тижні була 3кімнатна квартира. Сім’я запевнила що вони там живуть з 2 дітками. Зробили акцент на тому, що саме живуть.
Ми прийшли, все оглянули. Квартира була дуже чиста, акуратна, нічого ніде не було розкидано, не валялося. Але я поспішила звідти піти і чоловіка забрати поскоріше.
– Я думаю, що це якісь аферисти. У них 2 дітей, меблів мінімум, ти бачив хоч одну іграшку в будинку, хоч одну пляму, хоча ремонт хороший, та не новий. А ще ти бачив попільничку на кухні на столі, тобто вони в квартирі це роблять.
А ще, ніякого дитячого посуду, навіть ні рушничка в ванній кімнаті. Та головне, для більш сімейного ефекту і атмосфери вони показували альбом з фотографіями.
Тебе не насторожило, що всі фото показові. Ні одного в цій квартирі. А ще, звідки вони дістали фотоальбом? Він лежав на бильці ліжка. Тобто або вони готувалися або ж просто не прорахували всі ходи.
-Кохана, ти себе накручуєш, вимикай того детектива. Та я не заспокоїлася. А ще, ні одного килима, діти вдягнені тепло, хоч в квартирі теж не холодно.
А коли син попросив поїсти, та, що назвалася мамою дістала яблуко прямо з своєї сумки, там в неї ще йогурт був відкритий.
Я не помилилася, квартиру здавали подобово, і в результаті багато людей втрапили в пастку аферистів. А я, хочу сказати, як мама, не буває ідеальної чистоти там, де є діти.
Під рукою має бути і рушник, і термометр і пристрій для вимірювання радіації, коли діти вдома.
- Зозуля ти, а не мати! Спочатку сина покинула, а тепер зовсім від нього відмовляєшся?…
Артем перевірив себе в дзеркалі заднього виду вже вп'яте. Сорочка - ідеально випрасувана. Запах одеколону…
- Пенсії вистачає! - Так казала синові його старенька мати. Син Назар і сам був…
Варвара зітхнула, крадькома зиркнувши на родичів, які тепер вдавали, що їх з Арсенієм не знають.…
– Та не їм я майонез, бабусю. Не їм. – Бери, сказала. Нам із дідом…
Телефон на кухонному столі завібрував так наполегливо, ніби від цього повідомлення залежала доля світу. Я…