Моя донька, тільки уявіть собі, не хоче народжувати. Взяла собі в голову, що народжувати страшно, плюс до цього всього наслухалася страшних історій і тепер вперлася і не хоче мені внуків дарувати.
Як жінка звісно, я її частково розумію, адже це дійсно страшно робити вперше. В мене були одні пологи, які я ледь пережила і попри те, що мене відразу попередили, до наступні пологи можуть стати для мене фатальними, я все життя намагалася привести на цей світ ще одну дитинку.
Мій чоловік тобто батько нашої Стефанії взагалі зірвався останнього разу не неї. Коли вони прийшли в гості і знову постало питання про те, що пора нам внуків подарувати, вона зірвалася в крик і висказала батькові все що думала, а саме попередила, що на внуків ми можемо не розраховувати взагалі.
Я вже й не знаю як з нею говорити. Чоловік її, Михайло, наче нормальний, адекватний мужчина. Але він настільки любить і потакає моїй Стефі, що вирішив не повертатися до цього питання, раз вона сказала ні.
В знаєте як донька моя пояснила. Вона не хоче, щоб в неї розтягнулися груди, не хоче щоб обвис живіт і зіпсувалася фігура, а ще, звісно ж, сказала, що не зможе без роботи.
Сказала, що їй треба подруги, гості, фітнес, кіно. І вона не хоче відмовлятися від всього цього заради якихось там дітей. Ну ви таке чули?
Спершу я намагалася пояснити, що це не правильно, та в до того ж, біль після пологів швидко забувається, а тіло можна привести до ладу за якихось кілька місяців, якщо це вже так принципово.
Останнім моїм аргументом було те, що я ж то народила, незважаючи на те, що мені забороняли лікарі, незважаючи на те, що навіть довелося піти з професії, а я працювала юристом і заробляла дуже добре.
Тепер з донькою ми не спілкуємося, хоч я постійно намагаюся відкрити їй очі, пояснюю що так не можна, що діти це щастя, і в кінці кінців, якби я так мислила колись як вона, то її б просто не було б на цьому світі. На що мені прилетіла відповідь: “Не хочу в 40 років виглядати як ти, страшною, втомленою і старою. І це мені сказала рідна донька.
