– Мамуль, а я на городі у тебе перець бачила: він гіркий, чи який? Дай мені, будь ласка, пару штук, тільки червоних, стиглих прям.
Оля такими безневинними очима дивилася на матір, що та вже пішла в город за перцем, але на півдорозі зупинилася і з підозрою глянула на дочку.
– А тобі навіщо гіркий перець, Олько? Ти ж не їси його!
– Мамуль, ну їм, не їм, яка різниця? Тобі що, перцю для рідної дочки шкода? Ну, треба, мамо!
– Зізнавайся, Ольга, що знову задумала? Адже по очах бачу, що нічого хорошого.
Оля навіть спробувала скривджено надути губи, але на маму цей трюк давно не діяв. Знала Аня власну дочку, як свої п’ять пальців, а тому своє питання повторила.
– Навіщо тобі гіркий перець, Олько?
Оля, зробивши найчесніші очі, відповіла, мовляв, ну за кого ти мене приймаєш, мамо? Усього перцю в тебе попросила, а ти, – навіщо та навіщо! Я може салат хочу зробити, а ти собі вже казна-що надумала!
Мати тільки головою похитала, мовляв, ну-ну, майже вірю.
– Ох, Ольго, дивись мені! Щоб без твоїх фокусів! А взагалі, поки як на дусі не розповіси мені, що задумала, перцю не отримаєш!
– Я потім тобі все розповім, мамуль! Чесно-чесно! Нічого такого, просто дуже потрібно мені пару перчин. Не даси, то я на ринку куплю, які проблеми? Все одно знайду, ти ж мене знаєш.
Аня знала, тому мовчки пішла на город, і принесла дочці кілька перчин.
А недарма ж Ганна доньці не вірила. Бо й справді знала її, як облуплену. Знала, що очікувати від Ольки можна все, що завгодно.
Як знати, що у цієї шельми на думці! Он, очі блищать азартно, відразу видно, що задумала щось. Мабуть, з Ванькою посварилися…
Ольга ж, здобувши заповітний перець, щаслива пішла додому. Тільки напускне це щастя та веселощі були. На душі в неї чомусь зовсім не весело було, і наче кішки шкрябали.
Чоловік її, Ваня, Ванечка, Іван, спійманий був на гарячому, на гаряченькому, і навіть відмовлятися не став, бо марно це.
Хіба повірила б Оля в те, що це не те, про що вона подумала, побачивши на власні очі, як чоловік її, Іван, лежить обійнявшись з білявою німфою, і не десь там лежить, а на їхньому подружньому ліжку?
Однозначно ні! Не повірила б. Та і як повірити, коли все й так видно?
Іван того вечора перебрав. Так, що весь свій інстинкт самозбереження десь дорогою з бару втратив. Чоловіки його в бар покликали, мовляв, чого вдома киснути?
Пішли, мовляв, Ваню, відпочинемо, розвіємося, а то зовсім ти від колективу відбився після одруження свого.
Іван спочатку відмовлявся:
– Та не хочу я, не піду, – а потім махнув рукою. Ех, була, не була! І то правда, закис я удома. Хоч і дружина молода та гарна вдома, зі мною поряд, а от на людей подивитися, та себе показати – теж іноді треба.
А тут і привід є, – мужики покликали. А те, що Оля на роботі, то це її проблеми. Та й взагалі, мужик він, чи так, намазано?
Вирішено:
– Іду в бар, і відпочиватиму так, як душа забажає!
І відпочив Ваня, і на груди прийняв пристойно так. І на людей жіночої статі подивився Іван, і показав себе у всій красі.
Друзі-товариші один за одним по домівках пішли, а він йти не захотів, відривався на повну.
З бару вийшов він уже після закриття закладу, вельми нетвердою ходою, та не один, а обійнявшись із панночкою.
Ні, спочатку звичайно і совість їла його:
– Олька на роботі, а я що творю? Дізнається Оля, недобре мені буде.
Але, під впливом хмелю, совість пішла під плінтус, а на зміну їй прийшов, його величність азарт.
Та що він втрачає? Ну посидять вони у квартирі, червоного хильнуть, та розійдуться додому. І Оля нічого не дізнається. А якщо й дізнається – та ну її, зануду!
Ольга з нічної зміни повернулася втомлена, з однією думкою: помитися і спати. Ноги не тримають, втомилася – сил немає. Нічка видалася, ще та.
Зайшла додому, а тут така картина маслом. Чоловік удома, не на роботі, та не один, а з жінкою. Лежать, голубчики, сплять солодким сном, притулившись один до одного.
Ольга від несподіванки спочатку навіть мову втратила. Ні, як це називається? Ні сорому, ні совісті! Ні в нього совісті немає, ні в неї сорому.
Коли дар мови до Олі повернувся, так гаркнула жінка, що швиденько підскочили вони, голубчики, одразу обидва. Ковдрою прикрилися, лежать, очима кліпають та мовчать.
Оля, ледве стримуючи в руках свою запальну натуру, виявила чудеса витримки та делікатності. Ну, хоч нікого не занапастила, і навіть не покалічила. Так, трохи недобре крикнула.
Взагалі-то вона хотіла мило посміхнутися, лагідним голоском запитати, що тут відбувається, і красиво вказати цій солодкій парочці на двері.
Але замість цього вона вишкірилася, та, як гаркнула:
– Якого дідька тут відбувається! – і крізь зуби прошипіла:
– Геть! Обидва! Бігом! Раз-два!
Двічі повторювати не довелося. Іван зі своєю німфою випарувалися миттєво, ніби їх тут і не бувало, а Оля втомлено вмостилася в крісло, заплющила очі, і стала обмірковувати план помсти.
Цілком недоречно в її голові спливла історія, прочитана давним-давно чи то в газеті, чи то в журналі. А можливе десь в соцмережах вичитала.
Суть історії в тому, що дружина вирішила перевірити чоловіка на вірність. Навіщо і чому потрібна була ця перевірка – таємниця, вкрита мороком. Мабуть, сумніви були у жінки в цій самій вірності чоловічий.
Чи ця дружина сама до цього додумалася, чи то їй хтось підказав, та тільки намазала вона спідню білизну чоловіка перцем.
Може гострим, може гірким. Хто її знає, жінку цю? Та й у цих перцях заплутатися можна. Он їх скільки всяких. Там не уточнювали, який потрібен перець.
Намазала значить дружина білизну чоловіка, попрасувала, і сіла чекати.
Логіка у тієї дружини була простою. Якщо перець – значить пектиме і щипатиме. Промовчить мужик, мовчки маятиметься та страждатиме – значить є за ним гріх. Скаже про свій дискомфорт – значить чистий, як сльоза.
Ольга невиразно пам’ятала, чим та історія закінчилася. Начебто не змовчав мужик, спитав, чим пере дружина речі, та нарікав, мовляв, міняй порошок, мила, а то палить так, що сили немає терпіти.
Тільки їй, Олі, і перевіряти не треба на вірність. І так все зрозуміло. На власні очі все бачила вона, а очам власним, як відомо, свідків не треба.
Ось тут і дозрів у неї підступний план. Перець є у матері на городі, а далі – справа техніки. Справа за малим, перцю роздобути.
Ох, і повеселилася Олька! Від душі, від щирого серця. І прасувала білизну чоловіка особливо старанно.
Акуратно склавши дрібнички невірного чоловіка у велику сумку Оля потирала ручки. З’явиться Іван з роботи, а вона йому сумочку в руки й видасть, мовляв, іди звідси, Ваню, по добру, та й по здорову, поки цілий.
Розрахунок її був простий. Все одно білизну змінить чоловік, майже колишній, а там і розплата не змусить себе чекати. Не страшно, але дуже неприємно.
Ох, як би хотіла бачити вона все це на власні очі! Але навіть заради яскравого видовища вона б не залишила підлого Івана у своїй квартирі. Нехай котиться до своєї німфи!
Іван, повернувшись додому надвечір, був випертий із теплої, затишної квартири з ганьбою. Виправдання Оля слухати не стала, сказала тільки, що безглуздо все це.
– І чого тобі не вистачало, Ваню? Безсовісний ти, безсоромний!
Похмуро опустив Іван голову, та поскакав, наче коник, перестрибуючи через сходинку. Тільки сумка з речами, та лайка Ольги й наздогнала його десь між поверхами.
Ваня, піднявши сумку, боязко глянув нагору, туди, де вирувала Оля, і перехрестився лівою п’ятою. Знаючи запальний характер і сувору вдачу своєї дружини, можна сказати, що це він ще легко відбувся.
Вийшовши з під’їзду, він зробив обличчя цеглою, мовляв, я не я, і кінь не мій, і насвистуючи нехитру мелодію, подався до мами.
Мама – це вам не дружина. Мама прийме без зайвих запитань. Мама зрозуміє. Мама вибачить. Мама не буде лаятись і карати.
Та й взагалі, ця Оля мамі ніколи не подобалася. Та й білявка ця цілком собі нічого, он номерок залишила. А Олька нехай лікті кусає, та реве у подушку.
З приводу останнього пункту у Вані звичайно виникли невиразні сумніви. Не та Оля людина, щоб ревти даремно, та сльози по обличчю розмазувати.
Але, чим чорт не жартує? А раптом все ж таки заплаче, коли зрозуміє, який скарб випхала з ганьбою?
Мама зайвих запитань не ставила. Доброго молодця напоїла, нагодувала, хотіла спати вкласти, та він, у ванній викупавшись, убрався у випрасувану дружиною білизну, і пішов назустріч вільному життю.
Мовляв, буду ще молодість свою витрачати на страждання та голосіння! Нехай Ольга плаче, от якого сокола виперла в шию!
Попередньо зателефонувавши білявці, Ваня прийшов до того ж бару, де гасив напередодні, і де мав необережність познайомитися з цією дівчиною.
Духота, і змокле тіло, тут же втілили в життя підступний план Ольги.
Ваня, як божевільний, смикався, чухався, і ніяк не міг знайти собі місця. Тіло в білизні нещадно палило і щипало, і чоловік не знав, що робити.
Холодна вода в окремому кабінеті хоч трохи рятувала, але черга зі стражденних відвідати заповітне приміщення ніяк не давала Вані спокійно побути одному.
Не придумавши нічого кращого, Ваня викликав таксі та поїхав додому.
Ніколи ще для Івана ніч не була такою довгою.
Ніколи ще ванна з холодною водою не була такою комфортною.
Ніколи ще не було Вані так погано, боляче і прикро…
І ніколи ще так безглуздо не зривалися його плани на вечір. Та й загалом, безглуздішої та дурнішої ситуації не було в нього ні до, ні після.
Вже потім зателефонував до Ольги з претензією, мовляв, я знаю, що це ти все влаштувала, що твоїх це рук справа.
Ольга, розсміявшись, порадила Вані бути більш розбірливим у своїх зв’язках:
– Я тут до чого? Ти гуляв, а я винна?
І тільки коли вдруге поміняв Іван білизну, та знову запалило, защипало, він, з психа виніс усю сумку речей своїх, що Оля йому зібрала, на смітник. Ну, його, від гріха подалі.
– Відьма, не інакше. Точно прокляла, навела порчу, та нашептала на речі!
І невтямки йому, що перепрати треба було і дрібнички, і білизну. Не було ніякого прокляття, не було жодного псування.
Просто помста скривдженої жінки! Висновок – не зліть жінку! Не ображайте! Собі дорожче обійдеться!
А мама, коли дізналася, навіщо Ольці перець був потрібен, тільки зітхнула гірко.
– Ех, Оля, Оля! А просто вигнати не могла? І навіщо стільки складнощів? Нерви на нього лише витрачати. Я думала, що ти на скловаті з першим чоловіком заспокоїшся.
Так, була історія в Олі, коли перший чоловік ліворуч ходити почав. Ох, та що тепер згадувати? Сказано ж, не злить жінку! Не ображайте! Собі дорожче обійдеться!
Пишіть в коментарях, що ви думаєте з цього приводу? Ставте вподобайки.
