Це зараз брат мого чоловіка серйозний тридцятип’ятирічний чоловік, батько сімейства, щасливий чоловік, який обожнює прекрасну дружину.
Дружина у дівера насправді достойна людина: добра, чуйна, весела, адекватна, ніколи нічого поганого в обличчя не скаже, якщо її щось не влаштовує, то насамперед вона йде розмовляти.
Дівер став розсудливим, заспокоївся, порозумнішав. Раніше все було інакше. Пам’ятаю події дванадцятирічної давності.
Була у нього Маргарита, або Марго, як вона просила всіх її називати. Молода дівчина без гальм і вибуховим характером. При цьому – нахабна і в’їдлива!
Вона вважала себе пупом землі, а всіх інших – холопами, в яких одна мета – служити королеві Марго!
Вона вважала, що в жодного чоловіка немає шансу перед нею встояти. Одягалася зухвало. Огидна дівчина! Нікому, крім чоловікового брата вона не подобалася.
– Хм… Образиш мене, піду до твого брата, – якось Марго при всіх йому заявила.
– Він одружений! Тебе не бентежить, що його дружина тут? – спитала її свекруха.
– Ой! – усміхнулася Марго і заткнулася.
Житло вони винаймали. Часто переїжджали через скарги сусідів на скандали, биття посуду, та розгульні вечірки.
Марго любила виганяти дівера з квартири, та відзначати розлучення з подружками під караоке та ігристе.
Вигнаний дівер, у свій час, бігав до батьків. Вони йому навіть ключі від квартири видали, щоб він опівночі не дзвонив, не просився, а просто тихенько сам приходив.
Лавку свекри прикрили після наїзду Марго. На її думку, дівер мав стояти навколішки в під’їзді й чекати, коли її величність змінить гнів на милість.
Ключі у дівера відібрали через те, що він дозволив Марго розмовляти з батьками розв’язним тоном. Це було образливо, а дівер мовчав, наче води в рот набрав.
Почав дівер проситися до нас. У нас із чоловіком вже була перша дитина, це були нелегкі часи: зуби, закрепи, газики, плач. Нам своїх турбот вистачало!
Та й втручатися у їхні стосунки ми не хотіли. Що далі вона від нас була, то краще. Друзі дівера давно перестали його рятувати.
Після того, як Марго простягала руки до дівчини одного з них, звинувативши друга у звідництві, а його дівчину, у зв’язку з дівером.
Почав він знімати номер у дешевому готелі. Якщо правильно пам’ятаю, більш як двісті гривень за ніч віддавав. Марго його виставить, він у готель!
У Марго – подружки та вечірка, у дівера – спокійна ніч! І знову Марго не сподобалося, що дівер тринькав гроші на готель.
Він мав іти, коли вона його виганяла, але жодної копійки на ночівлю не витрачати!
– Ти лайно, а не брат, раз йому переночувати не дозволяєш, – сказала Марго моєму чоловікові. – Ми оренду платимо, нам ці двісті гривень конче потрібні. Мій коханий нікому не потрібний, ні батькам, ні тобі. Ви всі лайно!
Чоловік послав Марго якомога далі! Вона його давно дратувала, тож чоловік відірвався на повну.
Не знаю, як довго бідолага бовтався б в цих відносинах, але йому пощастило – Марго знайшла чоловіка з квартирою і, пішла до нього!
Відносини з усіма дівер налагоджував довго. Як сказав, він, як зачарований був! Знаємо ми це «чаклунство», яке знаходилося в штанях!
За кілька років дівер зустрів свою майбутню дружину. Пам’ятаю, як свекруха злякалася, що то буде Марго номер два!
Переживала, навіть знайомитись боялася. Але цього разу дівер думав верхньою головою! Його дружина була не лише гарна, а й розумна. Брат чоловіка старається, родину утримує, дружину балує, вона його теж.
Гармонійна пара! Як склалося життя Марго, ми не знаємо. На щастя! Неврівноважена істеричка із завищеною самооцінкою – фу, гидота, а не жінка! І подобаються ж деяким чоловікам такі недолугі?
