Ми живемо в районному центрі в одному з старих будинків. Наша сім’я це 5 чоловік, я, чоловік, 2 дітей і моя мама. Будинок двохповерховий, в цілому тут 10 квартир.
Як для районного центру ідеальний варіант. Є і подвір’я своє з гаражем і альтанкою відгороджене, але живеш в квартирі. Мені дуже подобається. Але протягом 10 років що я тут проживаю у нас з сусідами не ладнається ніколи.
От як на зло, мінялись вже сотні людей за стільки років, а вічно сварки. Я намагалася всіх зібрати і з’єднати, так би мовити в єдине ціле, але не вийшло, хотіла суботник зробити, так ніхто не прийшов.
З тих пір відносини стали ще гіршими між мною і сусідами, я в образі на них, вони на мене.
Дійшло до того, що тепер всі в нашому будинку як ті вороги, не вітаємося, пакості робимо один одному. Двері на замок, в подвір’я чуже ні-ні.
Все змінилося з приїздом тітки Валі, їй діти купили квартиру на 1 поверсі, і її подвір’я ближче всього до під’їзду знаходиться.
Господарство вона не вела ніяке, тільки квіток насадила, та огорожу знесла. Тепер її подвір’я було схоже більше на сумісний дворик, з лавками, син качелі поставив, хоча дітей в неї більше не було а внук вже виріс.
Квіти, кущі, кілька дерев робили двір таким затишним, що кожному так і хотілося там посидіти, але ж ми всі горді. Так і ходили мимо, заглядаючись на красу.
Ситуація змінилася тоді, коли одного ранку ми зрозуміли, що квітник Валі зруйнувати, горщики з зеленню і квітами побили. І так продовжувалося 3 ночі підряд.
Тоді вперше ті хто жив а будинку об’єдналися для загальної справи. Кілька ночей чоловіки караули хто робив такі капощі, але в нього не знайшли. Просто прийняли рішення разом зробити ремонт всього поламаного, багато жінок, і я в тому числі скинулися на нову розсаду і квіти.
Тепер навіть діти поводяться дуже обережно і поважають чужу працю. А ввечері тітка Валя нагодувала нас смачними пирогами. Особисто для себе з цієї історії я взяла висновок, що добро породжує добро, і ніяк по іншому.
