Ненавиджу свого батька. Знаю, що батьків не обирають, але так, як вчинив зі мною тато – ворогові не побажаєш. Через нього я, сестра та мама вже понад місяць живемо на орендованій квартирі.
Папа програв все майно в карти й нам довелося з нашого будинку перебратися до чужої двокімнатної квартири на околиці міста.
Я й подумати раніше не міг, що батько настільки азартна людина, щоб поставити на кін майбутнє своєї сім’ї. Як зараз пам’ятаю той злощасний день, коли тато прийшов додому напідпитку і сказав, що у нас більше нічого немає.
Спочатку я думав, що це він так шуткує, але коли побачив жах та байдужість в його очах, зрозумів, що кінець всьому!
Мамі довелося викликати швидку, щоб привести її до тями. Бідолаха від шоку знепритомніла і впала на підлогу. Я не уявляв, як ми будемо далі жити.
Невже нічого не можна було вдіяти? Можливо потрібно було кудись звертатися? Я намагався задати всі ці питання батькові, але він мовчав, а мати плакала навзрид.
Все відбулося дуже швидко, як кажуть, без суду і слідства. І вже наступного дня до нашого будинку прийшли нові господарі.
Упродовж дня документи були перероблені на нового власника, а ми стали безхатьками. Я пропонував батькові звернутися до поліції, а він тільки похитав головою, і сказав, що все це марно, там все схвачено.
Ми втрьох, зі слізьми на очах, збирали речі до валіз, а батько сидів на стільці й допивав залишки з пляшки. Як він міг так вчинити з нами? Того дня ми батька бачили востаннє.
Благо, що у мами були деякі заощадження, на які нам удалося зняти хоч якесь житло, та купити продукти.
Нам навіть меблі наші не віддали, все пішло в оплату карткового боргу колись рідної нам людини. Ми були попереджені, щоб нікуди не рипалися, бо ніхто не зможе довести, що ми не самі продали будинок .
Говорити про наше нове місце проживання батькові ми не стали. Мати лише передала татові через знайомих, що вона подає на розлучення.
Після того, що сталося, вона зізналася нам із сестрою, що це вже не вперше, коли батько грає в карти. Минулого разу він програв бізнес, і мати дала йому останній шанс на виправлення.
Але, як виявилося, азарт у таких людей у крові, й батько не сильно щось захотів змінюватися. Хоч мені вже і сімнадцять років, але я не можу зрозуміти такої тяги батька до гри. Чому я не помічав цього раніше?
Не знаю, що на нас чекає попереду, але особисто для мене батька не стало. Я докладу максимум зусиль, щоб мама з сестрою нічого не потребували. Як вам така історія у двадцять першому столітті?
