Непросте завдання для програміста: пошук підходящої дівчини

Мені 26. Працюю програмістом. Займався різними спорами: Допилювання ігрових движків, веб-програмуванням, прикладним програмуванням. Є свої репозиторії на Гітхабі.

Зараз навіть не шукаю клієнтів. Вони самі мене знаходять. Заробляю дуже непогано.

Але чомусь родичі думають, що я такий собі зразок енікейщік. Зламався принтер – треба йти до мене і відволікати.

Або потрібно перевстановити операційну систему – знову до мене йдуть.

Раніше допомагав, а тепер перестав. Мені простіше їм дати тисячу гривень, щоб вони пішли в сервісний центр і самі вирішили свої проблеми, а не відволікали мене.

Але роздратування викликає те, що вони вважають це само собою зрозумілим. Допомагаю з недавніх пір тільки мамі і бабусі.

Коли знайомився з дівчатами, і вони дізнавалися, що я програміст, то в 90% випадків починали дивитися на мене, немов я ніщеброд. Спілкування не клеїлося. Не скажеш адже дівчині, що у мене середньомісячний дохід більше $ 3000..

Раніше намагався доводити, що я непогано заробляю. А потім подумав: “А навіщо мені комусь щось доводити?”.

Все змінилося, коли познайомився з дівчиною програмістом.

Випадково перетнулися на конференції. Несподіванкою було те, що ми були з одного міста. Скільки у нас було спільних тем для розмови! Перша наша зустріч перетворилася на справжню суперечку. Ми забули про каву та булочки: все базікали і базікали.

Іноді не потрібно когось шукати. Цей хтось сам тебе знаходить. Ну або доля так сильно стукає вас лобами, що вже просто не можете одне без одного.

Author

Recent Posts

Який може бути кран? Дівчинка вирішила отримати собі багатого чоловіка. Старий – нічого, зате багатий

Андрій Петрович повернувся із роботи. Вдома смачно пахло, він зголоднів. Не встиг сьогодні пообідати. Усю…

9 години ago

Пізнього щастя не буває. Воно завжди вчасно…

Як зараз пам'ятаю той осінній, листопадовий день, коли до мене прийшла Люба. Дощ тоді зарядив…

12 години ago