Нещодавно чоловік Артур мене засмутив новиною про те, що найближчим часом премії не матиме. Але потім з’ясувалося, що ці гроші було витрачено на кредит за машину його колишньої дружини.
Розлучився Артур із колишньою кілька років тому. Я не цікавилася причиною їхнього розставання і тим, які зараз між ними стосунки. Знаю тільки, що в їхньому шлюбі народилася донька Аня.
Мій чоловік проводить з нею час, коли це вдається, але мене так і не познайомив. Як і належить, Артур платить аліменти, причому чималі. Але я ставлюсь до цього нормально, як-не-як я теж працюю, і на життя нам двом гарно вистачає.
Однак, коли чоловік хоче ще зверху додати грошей для Ані, я його смикаю, бо це вже занадто. Особливо якщо враховувати, що додаткові кошти він хоче виділити не на лікування або одяг (ці пункти він і так оплачує), а на прохання типу електросамоката або гіроскутера.
Жили ми донедавна спокійно і мало не в шоколаді. Але одного разу, повернувшись з роботи з засмученим обличчям, мій чоловік почав діалог:
– Привіт, кохана. З цього дня можеш годувати мене тільки гречкою.
Я здивувалася такому привітанню з його боку і поцікавилася, що в Артура трапилося. Він же відповів мені абсолютно спокійним тоном: “Мені урізали премію на роботі, але аліменти я платити не перестану. Отже, нам доведеться економити”.
Тоді я думала, що вб’ю його. Що за дурниці він взагалі каже? Хіба він міг так погано про мене подумати? Невже я ні гроша не заробляю? Все разом подолаємо.
Я відповіла чоловіку: “Все в порядку, ми впораємося, і необов’язково годувати тебе тільки гречкою”. Звичайно, спочатку було незвично економити. Ми продовжували жити скромніше, відмовивши собі хіба що у відпочинку, загалом це – не смертельно.
Але одного дня я випадково почула розмову чоловіка з колишньою. Раніше мені доводилося чути її голос, тому, як то кажуть, я впізнаю його з тисячі.
Вона щось запитала, що мій чоловік відповів: «Так, кредит оплатив». Ця відповідь поставила мене в ступор. Він брав кредит? Але коли й навіщо? А найголовніше – чому він доносить цю інформацію до своєї колишньої?
Їй вона навіщо? Ці думки постійно крутилися у мене в голові. Коли мені набридло мучитися без відповіді, я вирішила спитати про це прямо у чоловіка. Хіба можуть бути таємниці від рідних?
Адже ми з ним – сім’я. Я вже давно помічала, що є люди, які червоніють, коли брешуть. Мого чоловіка це також стосується (перевірено часом). І ось, коли я йому поставила питання про кредит, він одразу весь почервонів.
Тоді я зрозуміла, що він правду мені не розповість, можливо, побоїться осуду з мого боку. Але як же обійтись без цього? Адже він збрехав, а я не потерплю такого відношення до себе.
Допитами, мені все ж таки вдалося видавити з чоловіка всю інформацію. Як виявилось, донька Артура цього року піде до школи.
Колишня хоче, щоб дівчинці було комфортніше їздити туди машиною. У результаті ексдружина Артура оформила кредит на автомобіль, але сама його оплату не тягне. Вона попросила мого чоловіка гасити щомісячні платежі.
Але в мене в голові це не вкладалося. А мій чоловік – сама доброта, прийняв прохання допомогти їй із кредитом. Чесно кажучи, мене засмучує не те, що це стерво обвело мого чоловіка навколо пальця, а те, що він сам дозволив це зробити з собою.
Невже, якщо його колишня попросить купити їй квартиру для доньки, Артур відразу почне (знову в таємниці від мене) оплачувати їй кредит? Звісно, колишню дружину мого чоловіка можна зрозуміти.
Кожен бажає собі кращого життя. Але все ж таки не варто переходити межі та слід взятися самій за розум, навчитися без допомоги колишнього чоловіка жити в комфортних умовах.
Приблизно через тиждень після цих подій із кредитом я приїхала погостювати у матері на кілька днів. Увечері за теплим чаєм із пирогом я поділилася з нею цими переживаннями.
Мама моя важко зітхнула і сказала: “А це тільки початок. З кожним роком грошей на дитину буде потрібно все більше і більше. Пора б і тобі, дочко, народити Артуру малюка, щоб він на ньому зосередив свою увагу”.
Можливо, у маминих словах є частка правди. Але як я можу наважитися на планування дитини, якщо не довіряю її батькові? Я вважаю, що всі великі витрати мають обговорюватися на сімейній раді та визнаю якихось таємниць усередині сім’ї.
Того дня у гостях у матері мені погано спалося. А тепер мене не залишає думка: «Чи потрібне мені таке життя, де чоловік цілком переймається лише комфортом доньки, про яку повинна піклуватися її мати?».
