Хто має дитину підліткового віку, той знає, що це як жити на пороховій бочці. Навіть якщо ще вчора все було добре, то сьогодні вже можна бути за крок від катастрофи.
Мене звати Галина, у нас із чоловіком донечка Юлія і вона нещодавно відсвяткувала свої 17 років. Коли я побачила фото з кафе, я одразу зрозуміла, що такі дівчата їй у подружки не годяться.
Моя Юля дуже хороша дитина, зі школи випустилася з гідними балами, тож і до інституту її зарахували на бюджет без проблем. Батьків слухається, до бабусі часто навідується. Пізно не гуляє, по клубах не ходить. Зараз волонтерить зі мною по вихідним.
А от її нові подружки у мене викликають купу запитань. Це вже не ті дівчатка, що ходили до нас у гості у шкільні роки. Вони нові в житті Юлі і з’явилися в перший рік її студенства.
Цьогоріч не було бажання влаштовувати гучне гуляння, але ми з батьком обмежувати дитину не хотіли. Як хоче, то хай запросить когось вдень у кафе. Якщо бажає, хай купить на святкування якусь сукню.
Ми не дуже й приймали участь у плануванні свята. Я займалася родичами, з якими ми збиралися ввечері. Свято було гарне, донечка весь день сяяла. Як же приємно бути матір’ю!
А наступного дня я побачила фото у соцмережі. Юля і дві подружки. У Юлії хлопця немає, а от у дівчат виходить, що є. Тож кожна була із залицяльником. І нічого такого, якби не різниця у віці. Тим хлопцям, кожному, точно не менше 25 років.
Я обережно порозпитувала Юлю. Так, ці подружки давно з ними зустрічаються, батьки їхні знають. Кожен з них вже має власну автівку, щось заробляє на життя. Виявилося, що один із них навіть оплатив рахунок за святкування. Цікавий жест, нічого не скажеш.
Я не знаю з яких причин ті дівчата собі таких жонихів обрали. Але я не хочу, щоб Юля стала їх наслідувати. Не дай Боже, ще вирішить, що однолітки не такі цікаві.
Вирішила, що маю заборонити їй спілкуватися з цими двома дівчатами. Але ж як? Юлі не сім років, їй не можна просто так щось заборонити. Може нехай батько з нею поговорить? Чи як краще?
