Мій чоловік зачаїв образу на рідну матір. Свекруха сказала нам, що хворіє і не святкуватиме свій ювілей. Але насправді відбулося пишне свято. От тільки нам там були не раді через старшого брата. Тепер мати чоловіка намагається виправдати свою поведінку і примиритися з молодшим сином.
Ми з Ромою одружилися шість років тому. Він – веселий хлопець з руками та головою. Чоловіка виростила матір, його батько загинув, коли він навчався в школі.
Ще Рома має старшого брата Толіка. Тільки з ним чоловік з якоїсь причини не спілкується. Коли два брати перетинаються, навколо них ніби земля кипить. Вони й п’ять хвилин не можуть поговорити спокійно.
Мати неодноразово намагалася помирити синів, але потім покинули цю справу. Наразі Тамара Павлівна спілкується з кожним окремо. Єдине, чого добилася свекруха від своїх дітей, – щоб за сімейним столом на великі свята вони себе стримували та не лаялися. Чесно кажучи, давалося їм це важко.
Кілька місяців тому, на святі у родичів, брати зовсім побилися. Рома вийшов надвір, щоб покурити. За ним пішов брат, що вже був добряче напідпитку. Він сказав пару фраз чоловіку, а потім вдарив його в груди.
Рома одразу загасив недопалок і відповів братові. Того вечора їх ледве розняли. Чесно кажучи, я сподівалася, що вони виплеснуть у бійці всі свої давні образи та нарешті почнуть спілкуватися як дорослі люди.
Але дива не сталося. Коли ми через місяць випадково зустрілися з братом у магазині, бійка мало не повторилася. Я зрозуміла, що між Ромою і Толіком сталося щось таке серйозне, що вони не можуть і не хочуть один одного прощати.
А нещодавно нас дуже здивувала свекруха. Цього року у Тамари Павлівни ювілей – 65 років. Вона ще кілька років тому говорила про те, що планує відсвяткувати урочистість у ресторані, зібравши всіх родичів.
Але за два дні до свята свекруха зателефонувала і сказала, що застудилася. Мовляв, у неї висока температура, тому ресторан та сімейні збори скасовуються. Ми з Ромою побажали Тамарі Павлівні міцного здоров’я, а на День Народження привітали її телефоном.
Через тиждень з’ясувалося, що свято все-таки відбулося, але без нас. Всюдисущі соціальні мережі розкрили таємницю. Чоловік побачив на сторінці двоюрідної сестри загальну фотографію членів сім’ї в ресторані.
Там були й свекруха, і брат із дружиною. Рома одразу зателефонував сестрі та поцікавився, коли було зроблено фото. “Привіт, Ромо. Як коли? Тиждень тому святкували ювілей твоєї мами. Шкода, що в тобі через роботу не вдалося приїхати. Ми дуже душевно посиділи”, – відповіла йому сестра.
Чоловік після цих слів прямо звалився на ліжко. І тут пролунав телефонний дзвінок – це була свекруха. Чоловік відповів матері:
– Здрастуйте, мамо! Дякую, що не покликала на своє свято.
– Ой, синочку, пробач мені, будь ласка, я просто боялася, що ви з Толіком знову поб’єтесь і не хотіла публічних сцен, – виправдовувалась Тамара Павлівна.
– Між іншим, ту бійку почав не я! А якщо ти хотіла нас покарати, треба було обох синів не кликати на свято. Все, до побачення! – відповів Рома і кинув слухавку.
Коли свекруха почала передзвонювати чоловікові, він просто додав її в “чорний список”.
– Якщо ця жінка почне тобі телефонувати, скажи їй, що в мене більше немає матері. Вона свій вибір зробила, і я – теж, – заявив чоловік.
Він мав рацію в тому, що свекруха буде надзвонювати на мій телефон. Вона виправдовувалася переді мною і просила пом’якшити гнів Роми. Але, на мій погляд, чоловік має рацію. Він має всі підстави ображатися на матір. А грати в “зламаний телефон” та передавати виправдання Тамари Павлівни я не збираюся.
- Забереш Вовку, коли путівку мені сплатиш! У цеху гули печі. Пахло ваніллю та гарячим…
Весілля вийшло скромним - гостей тридцять, не більше. Кафе на околиці міста, білі скатертини, осінні…
Аня була приголомшена. Те, що вона випадково почула сьогодні, приїхавши без попередження до свекрухи, було…
Марії нашої не стало ще навесні. Пішла вона тихенько, на самому початку березня, коли на…
Молодий чоловік вів автомобіль, не розбираючи дороги. Їхав, як то кажуть, у нікуди. Єдиним бажанням…
– Яке щастя! Останній платіж за іпотекою та й за машину вже розрахувалися! Ми впоралися!…