Нещодавно сталася неприємна історія. Дзвонить сусідка дідуся (ми дали їй наш номер, бо він вже дуже старенький), каже, там щось трапилося, звідти стуки йдуть, а до цього гуркіт якийсь був.
Летимо з батьками туди, розуміємо, що він, швидше за все, лежить на підлозі та ногою б’є у двері. Квартира закрита зсередини, відкрити зовні неможливо.
Зрозуміло, що діяти треба швидко і нашому дідусеві, судячи з усього, погано. Може, напад чи щось таке. Тому що розладів психіки у нього немає, і він би себе просто так не поводив.
Дзвонимо у швидку, вони перенаправляють до МНС, оскільки двері зачинені. Дзвонимо до МНС, кажуть протягом півтори години.
Шукаємо в інтернеті номер майстра з розтину замків, пояснюємо ситуацію, він загадує цінник у три тисячі гривень.
На запитання чому так дорого він дає геніальну відповідь:
“Поки ви шукатимете іншого і він до вас їхати буде, у вас дід вже помре, тому три”.
Зрештою приїхав, все зробив швидко, якраз до приїзду швидкої. У діда інсульт виявився.
Ось я тепер не знаю. З одного боку треба майстру подякувати, що так швидко їхав і допоміг двері відчинити, бо тільки завдяки йому ми врятували дідуся. А з іншого боку три тисячі? Міг би й дешевше зробити, знаючи, що люди у біді. Як ви вважаєте?
Того вечора листопадовий дощ хльостав у вікна їхньої столичної квартири, наче хотів змити з фасаду…
Павло стояв на порозі своєї квартири, ніяк не наважуючись подзвонити у двері. Там, за дверима,…
– Таня! Ти? – гукнула Наталя Семенівна жінку у старому зеленому плащі. Вона була одягнена…
- Пані, не знаєте, автобус уже пішов? - до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме мужик,…
Він брів нічним містом, сильно хитаючись, після прийняття доброї порції міцного. Куди забрів? Його це…
Їх завжди було троє, з дитячого садка. Смішно зізнатися, але в сорок два роки Ніна…