Нещодавно я дізнався, що моя мама дала мені життя тільки для того, щоб не залишитися самотньою в старості та забезпечити собі безбідне життя

Нещодавно я дізнався, що моя мама дала мені життя тільки для того, щоб не залишитися самотньою в старості та забезпечити собі безбідне життя.

Не тому, що вона хотіла дитину і стати матір’ю, любити та виховувати свою дитину, а лише для доходу, який дитина отримуватиме ставши дорослою людиною.

Мені 26 років, і мені завжди здавалося, що моя мама щиро до мене ставиться, любить та піклується. У принципі так вона, напевно, і робила. Але не зовсім від щирого серця, адже у неї були свої приховані мотиви.

У нашій маленькій родині я був сам. Батька немає і ніколи не було, де він нікому не відомо. Мама виховувала мене сама, завжди старанно стежила за моєю успішністю, адже я неодмінно мав стати фінансистом, щоб добре заробляти. Подобається мені ця професія чи ні – ніхто не питав, просто роби, що кажуть.

Я вже років у 16 для себе вирішив, що чорт з ним, я відучуся та здобуду ту освіту, яку вона від мене вимагає. А далі піду дорогою, яку сам виберу. Так воно й сталося.

Відучився кілька років тому, приніс їй диплом зі словами: “Хотіла? На!”. Але попередив, що я тепер доросла людина, можу сам будувати своє життя та приймати рішення. Вона більше не має наді мною влади.

Вже тоді стосунки почали псуватися, адже я не робив так, як вона говорила, а думав своїм розумом. Я знайшов собі роботу за тією спеціальністю, на яку відучився – це було тимчасове рішення, адже ця діяльність мені ніколи не подобалася. Моя пристрасть – малювання. З дитинства мріяв вступити в художку і творити насолоду за гроші.

Але, зізнатися, зарплата фінансиста справді висока. Особливо якщо тебе взяли в компанію з величезним річним прибутком.

Я вступив не лише на заочне навчання до художнього коледжу, а й зміг відірватися від матері та жити окремо на орендованій квартирі. Чули б ви, як вона журилася, мовляв, я витрачаю гроші даремно, винаймаючи житло.

Добре, що вона не знала про отримання моєї другої освіти, інакше живим я б не пішов. Я просто пообіцяв їй допомагати грошима – у неї маленька зарплата, хоча на її душу їй вистачало з головою.

Я нарешті відучився на художника. Пізнав це мистецтво з усіх боків. Вирішив, що тепер треба зробити так, щоб це приносило дохід. Знайомі порадили простий спосіб – викладати свої роботи у соцмережі та набирати підписників – потенційних покупців.
Я так і зробив. Але виходило у мене не одразу, тому що я в соцмережах не особливо розбирався. Але я купив курс – пройшов навчання. І все стало простіше.

Так, за півтора року я набрав 10 тисяч підписників на своєму акаунті. І коли мої картини стали справді приносити нормальні гроші, я звільнився.

Про це я розповів у своєму блозі. Я постійно спілкувався з підписниками, викладав пости та історії. Люди знали про мою ситуацію. Але я прорахувався, бо не здогадувався, що на мене була підписана мамина сусідка, з якою вони часто сиділи на лавці й пліткували.

Тож мати дізналася, що я пішов з посади та тепер заробляю на творчості. Вона розлютилася. Почала лаятись, мовляв, вона мене не так виховувала, я невдячний, вона мені навчання сплатила, а я не працюю. Загалом заявила:

«Я ростила тебе не для того, щоб ти, як мавпа, себе з усіх боків показував, а щоби гроші заробляв і мати забезпечував!».
Так я зрозумів, що моїй мамі начхати на мої бажання, уподобання та мрії. Вона дбає лише про саму себе і хоче, щоб я був прикутий до неї аж до поки її не стане. І боронь Боже, якщо мої гроші будуть йти не туди, куди їй треба.

Я вперше за стільки років послав її. Вона мені все життя отруювала, та й не любила, мабуть. Це так бридко й гидко. Не хочу з нею спілкуватися та бачитися.

Взагалі було б непогано забути про неї. Але її, на жаль, не забудеш. Вона мені дзвонить постійно і так дістала, що думаю змінити оператора та номер телефону.

You cannot copy content of this page