Моя історія багатьом здасться неприпустимою, але все ж таки вона реальна. Трохи більше ніж рік тому я познайомилася у кафе з чоловіком. Це молодий, симпатичний чоловік. Коли ми познайомилися, то виявилося, що він одружений. Він не приховував цього від мене. Був уже вечір, і я вирішила, що настав час додому.
За кілька днів він мені сам зателефонував. Я не знаю, як так сталося, що ми почали спілкуватися. Все починалося як легкий флірт. Я навіть не збиралася у нього закохуватися. Ми спілкувалися, а згодом зустрілися. Так ми почали наші стосунки.
По його ставленню до мене, здавалося, що він любить мене, хоча про це ми мовчали. Я знала, що, швидше за все, він ніколи не покине дружину, хоч він і казав, що стосунки у них не прості, але якась надія була.
Я зла нікому не хотіла, але покинути його не могла, бо любила, як нікого і ніколи, і навіть не уявляла життя без нього. Коли ми сварилися – не знала, як далі бути, а коли мирилися – хотілося літати. Напевно, було б так, і я була б щаслива поруч із ним.
Але тут виявилось, що про нас ще хтось знає. Якось на його телефон зателефонував невідомий. Трубку взяла його дружина. І цей голос представився моїм ім’ям, і вимагав, щоб дружина не заважала нам бути разом.
Ось тут все і почалося. То він наче ні з ким не хоче розмовляти, то просто не дзвонить, то на роботу не ходить, то тільки з дітьми гуляє, то просто настрою немає. Іноді здається, що начебто все налагоджується, але ненадовго. Він начебто й вірить, що це не я, але стосунки вже далеко не ті, що були раніше.
Так, я здогадувалась, що після цього може бути гірше, але так не хотіла в це вірити. Я не можу без нього жити, а з ним так тяжко стало. Так погано на душі, що й не знаю, як мені далі бути.
Моя історія заслуговує на найкритичніші коментарі, але написала я її для того, щоб просто виговоритися. Думала, може, легше стане, але не стало.
Я побачила чоловіка сестри з іншою жінкою. Це сталося випадково, в торговому центрі, куди я…
Моя свекруха – Раїса Петрівна – жінка з дуже важким характером. Вона вважає, що краще…
Я одружилася дуже рано. На вечірці, яку для першокурсників влаштувала адміністрація нашого інституту, я познайомилась…
Досі не можу схаменутися після приниження, яке влаштував мені власний чоловік. Як після такого дивитися…
Після заміжжя ми переїхали до рідного міста чоловіка. Винайняли однокімнатну квартиру. Мені подобалося наше життя,…
Коли мені було сім років, моєї мами не стало в лікарні, під час того, коли…