Невістці вже тридцять років, а вона все саморозвивається, шукає себе і не знає, ким стане, коли виросте. Тридцять років кобилі, а розуму, як у кошенятка!
Вони з сином п’ять років одружені, і я всі п’ять років чекаю, коли він до неї придивиться і зрозуміє, що обрав собі за дружину якусь інфантильну дурепу.
Вона ще до весілля звільнилася, сказала, що шукатиме іншу роботу. Але щось досі нічого не знайшла, проте завжди зайнята, завжди по якихось курсах їздить.
То вона шукала себе у б’юті-індустрії. Нігтики вчилася робити – не довчилась. Набридло, кинула. Потім вії стала робити. Той самий результат.
Нарешті вирішила зайнятися бровами. Вивчилась, навіть сертифікат отримала, але виявилося, що їй це заняття не до вподоби. Каже, її вбиває одноманітність та монотонність роботи.
Півтора року вона вчилася чому попало, щоб зробити такий висновок! Півтора року жодної копійки не заробляла, тільки тягла гроші на всі ці курси, які коштують не п’ять копійок.
Син спочатку казав, що нічого страшного, зараз дружина вивчиться і стане краще. Потім вже став ховати очі, самому соромно за таку безглузду дружину. А невістка й не думала зупинятися. Далі були курси фотографа, випросила у сина дорогий фотоапарат, але за два місяці закинула це заняття.
Я не змогла стриматися, спитала, чому вона ніяк не визначиться і не знайде собі роботи? Часу вже скільки минуло, а вона все скаче з боку на бік.
– Я не лише роботу шукаю, а й займаюся саморозвитком, – заявила мені невістка.
Так саморозвиватися можна й у вільний від роботи час! Дітей у них поки що немає, господарство на ній тяжким вантажем не висить. Відпрацювала та йди на свої курси.
Невістка кішкою на мене пирхнула і заявила, що хоче не просто працювати, а й займатися цікавою для себе справою. Ага, а годувати її має всю дорогу чоловік!
Але тут вже син сам винен, звісно, не давав би грошей, не потурав дружині, вона б вже за розум взялася. А так, звичайно, чого б і не займатися чим хоче, якщо чоловік на роботу не жене.
Наступним етапом у невістки стала робота в Інтернеті. Вона ж там сидить постійно, надивилася, що можна за два тижні здобути професію та отримувати мільйони. Теж на якісь курси витратила шалену суму, але у результаті все закинула. Типу, вона все вивчила, зрозуміла, перейнялася, але це не її сфера.
Цього разу невістці забракло живого спілкування: проводити цілий день за комп’ютером їй здалося нудним. Вона ж не для того вже котрий рік саморозвивається, щоб нудьгувати на роботі.
– Я не можу сказати, що змарнувала час. Будь-який досвід – це камінчик у п’єдестал мого саморозвитку, – пафосно видала якось невістка.
П’єдестал! Слова які знає! Не дарма, мабуть, саморозвивається он вже скільки часу. Це я так жартую, якщо хтось не зрозумів. Як була порожня, так і залишилася, тільки розмовляє складно, але це вона й раніше вміла.
Ось черговий виток саморозвитку: невістка вирішила стати фітнес-тренером та тренером з йоги. Але все знову через курси, хоча мені здається, що для цього потрібна освіта, а не два тижні відео уроків.
– Мені здається, я знайшла свою нішу! Це і робота з людьми, і час для самовдосконалення, ще й послуги потрібні! – захоплюється сама собою невістка.
Та хай хоч кудись вже влаштується, хоч якийсь толк від неї буде в господарстві. А то ні копійки не заробляє, по дому нічого не робить. Загалом не розумію, як син її ще терпить.
Але, зважаючи на все, вона вже і його встигла дістати за п’ять років своїх пошуків. Син став дратівливішим, але в руках себе поки що тримає.
Мені здається, що якщо й цього разу невістка не саморозвинеться до роботи, то син просто вибухне. Занадто довго в ньому накопичується роздратування.
Але в мене надії на добрий результат мало. Невістка звикла нічого розумного не робити, скаче по життю, як коза, а синові нормальна жінка потрібна. Мені здається, він це вже усвідомив.
