У невістки ні розуму, ні совісті, зате з фантазією все добре, навіть занадто. Додумалася ж вона, потай від мене, влаштувати у моїй квартирі день народження для своєї дитини. Я не обмовилася, коли сказала своєї, тому що це її дитина від першого шлюбу, до мене вона не має жодного стосунку. Я одразу сказала, що спілкуватися з ним не буду.
Мій син одружився майже два роки тому. Взяв за дружину жінку з однорічною дитиною, що я ніяк не могла схвалити. Ну навіщо? Перший шлюб! Я б могла зрозуміти, якби у сина це теж був другий шлюб, теж була б за плечима дитина. Тоді й питань не було б, все закономірно.
Але син навіщось вирішив, що йому обов’язково треба одружитися з цією сумнівною жінкою. Я зараз не дитину маю на увазі, вона тут взагалі ні до чого. Просто, невістка тупувата, розбещена, і змінюватися не збирається. Я, взагалі, була збентежена. Невже мій син побачив щось гарне в цій жінці? Я синові відразу, після знайомства з цією панночкою, сказала, що він вільний робити, що хоче, а я ні невістку, ні її дитину своєю родиною не визнаю.
Скандали влаштовувати не стану, нікого налаштовувати проти не буду, але й спілкуватися, навіть із ввічливості, не бажаю. У гості нехай тільки син до мене ходить, а його дружину та пасинка я забуду, наче їх і не було. Я навіть на весілля не пішла, привітала телефоном. По-перше, мій зовнішній вигляд обов’язково сказав би про те, як я “задоволена” цим шлюбом, а по-друге, бачитися вкотре з невісткою мені не хотілося.
Так і тримали нейтралітет донедавна. Син іноді мені дзвонить, приїжджає в гості, тему його родини ми оминаємо. Так і живемо. Я не діставала його дзвінками та дорученнями, не нав’язувалась, загалом. Як би я не ставилася до невістки, але мститися їй у не було сенсу. Але нещодавно у мене він з’явився, та ще і який! Але тут з нею, переважно, син розбирався, тому що його провина в цій події теж була.
Я весну та літо проводжу на дачі, вона в мене добротна, тож навіть заморозки мене не лякають. Я б і зимувати тут могла, але в нашому дачному кооперативі дороги не чистять. Зайві ключі від моєї квартири є у сина, бо він за квартирою наглядає, квіти поливає. Така практика у нас уже давно, і нарікань ніколи не було. До цього року, і майже вся провина лежить на невістці.
Мені кілька днів нездужалося. Я вирішила, що поки є сили, й самопочуття в порядку, поїду додому. Там і швидку можна викликати, і до терапевта потрапити, і аптека неподалік. Я нікого і не подумала попередити, що приїду до міста – живу сама. Доїхала до будинку вже виснажена дорогою, спекою, та своїм поганим самопочуттям.
А вдома у мене раптові гості – невістка зі своїм сином, та ще кілька її подруг із дітьми. Виявляється, у синового пасинка день народження, ось вона й вирішила посвяткувати. Тільки чомусь у моїй квартирі! Я, спершу, взагалі не зрозуміла, що відбувається. Якісь панночки по-господарськи сидять за моїм столом, їдять з моїх тарілок, п’ють із моїх чашок.
А по залі, та моїй спальні, бігають діти, років трьох-чотирьох. У них там і кульки, й тарілки з тортом, і якісь іграшки. Загалом, весело проводять час. Але я живу сама, я нікого в гості не кликала, нікому не дозволяла до мене заходити. В одній з панночок я впізнала невістку, й вона мене запитала:
-А що ви тут робите?
– Я що роблю? У своїй квартирі?! Самопочуття не дозволяло влаштовувати скандал, тому я попросила сторонніх звільнити квартиру. На це “гостям” знадобилося пів години.
Я накапала собі заспокійливого, прийшла трохи до тями, подзвонила синові й розповіла, що сталося. Запропонувала приїхати та порозумітися за свою дружину. Син прилетів миттєво, наче на гелікоптері. Очі по п’ять карбованців, дивиться на безлад, улаштований у моїй квартирі, і щось бубнить собі під ніс. Він мене уважно вислухав, й почав телефонувати дружині, щоб вона повернулася і привела все до ладу.
Я її бачити не дуже хотіла, але у ситуації треба було розібратися. Невістка не поспішала, син уже встиг зібрати та викинути сміття, сходити по ліки для мене, зібрати посуд у раковину, поки паняночку чекав. Ви гадаєте вона покаялася? В жодному разі! Сказала, що у них у квартирі тісно, тому вона вирішила скористатися моєю, а тут я приперлася.
– Та приберемося ми у вашій квартирі! Чого такий ґвалт підіймати? – закочує очі невістка, коли я починаю їй пояснювати, що взагалі могла викликати поліцію, і гостям довелося б порозумітися вже з іншими людьми. Син зізнався, що віддав ключі дружині, щоб вона поливала квіти, бо в нього часу замало. Вона й поливала. Під час чергового поливу, їй і спала на думку така світла ідея.
Я переконалася, що правильно тоді вирішила, з невісткою не спілкуватись. Зовсім без голови жінка. І син герой! Віддав ключі, а мене навіть до відома не поставив. Я хочу, щоб син зробив висновки, стосовно дружини. Все закінчилося непогано, але свою негативну думку про невістку, я лише зміцнила. Бридка вона мені! Що я можу вдіяти?
