Приходить ввечері син з онуком, і каже, мамо, тату, є щось смачне поїсти? Ну ми ж подумали, що він з роботи, голодний, синтезі школи теж не їв. Але виявилося що все зовсім не так.
Наша невістка вчинила забастовку вдома. Виявляється вона прихворіла, і кілька днів не ходила за покупками, на роботі відгули взяла.
Так от, просила в сина нашого, щоб той по списку все купував. Ну, а син, ще той, не буду казати слів поганих, що купив, що ні.
От йому невістка з того що є і зварила, вермішель без солі, бо сир сказав що не страшно, вертатися в магазин не буде, салат теж без солі і без олії, і котлети напівфабрикати в мікрохвильовці нагріла, а що робити, олії ж нема.
Син так посидів 2 дні на харчах і вирішив виказати невістці своє фе. То вона тепер взагалі готувати перестала. Прийшов їсти просить, я як мати вже борщик почала сипати, а батько за тарілку і в смітник, разом з ложкою і мискою.
Сина як підірвало, з батьком посварився. Але згодом заспокоїлися обидва. А батько каже, пішли сину, треба полицю повісити, дав синові в руки дощечку, показав куди, ні цвяхів тобі, ні молотка, ні бодай квитків металевих якихось чи кріплень.
Син дивиться на нього, я теж, думаю, чоловіче, чи ти з глузду з’їхав. А тато наш каже, а що, за групами до гаражі ще раз іти, ні, якось так давай. Син покрутив ту полицю в руках, і сказав що він все зрозумів, больше їжі в нас не просив.
— Ми взагалі вечеряти сьогодні будемо? Голос Кирила, поважний і невдоволений, увірвався у стерильний простір…
— Я тобі забороняю туди їхати! — голос Галини Михайлівни тремтів від ледь стримуваної люті,…
Тамара Федорівна перший день сиділа біля вікна та сумувала. Сумувала за своєю роботою, за колегами,…
Протяг пронизував наскрізь, гуляючи по порожній залі очікування провінційного вокзалу. Ірина щільніше закутала в хустку…
Телефон лежав на столі вже двадцять хвилин. Галина Іванівна дивилася на нього, як на гранату…
Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного…