У нас досі вся родина шокована тим, що влаштувала моя недалека невістка. Спочатку тільки й говорила про те, що щастя жінки в материнстві, навіть з роботи пішла на самому початку як тільки дізналася про своє положення, щоб не дай боже щось не трапилося, а потім з’явилися двійнята, три місяці побула матір’ю, після чого заявила, що вона себе переоцінила, від всього втомилася та пішла, залишивши дітей на чоловіка. Сказала, що краще аліменти платитиме.
Моїй, сподіваюся незабаром колишній, невістці Ілоні на момент весілля було двадцять три роки. Я синову казала, що треба було вибирати когось ближче до себе за віком, таки десять років різниці – це вам не жарти. Але син мене не послухав, казав, що у них велике кохання. Ну раз кохання, то що вдієш.
У Ілони була життєва позиція, що чоловік – це здобувач, надія та опора, а жінка – берегиня вогнища, мати та господиня. Несучасно? Є така справа, але в такій позиції я не бачила нічого поганого, тим більше що сина така постановка питання влаштовувала. Забезпечити сім’ю він міг і один, зарплата Ілони на сімейний бюджет особливо не впливала.
Через вісім місяців після весілля невістка поділилася радісною новиною, що вони чекають на поповнення в сімействі. Після чого відразу звільнилася з роботи, тому що не бачила для себе можливості їздити щодня в офіс.
– У транспорті товкучка, всі чхають та кашляють, і в офісі постійно хтось із соплями ходить. Ось воно мені треба, так ризикувати здоров’ям? – пояснювала вона своє рішення.
Мені такий крок здався дурним, але їй видніше. Знову ж таки, син рішення дружини підтримав, сказав, що після появи дітей Ілона все одно працювати не буде, бо стане дитиною займатися та вести побут.
Потім стало відомо, що невістка чекає не на одного, а на двох малюків. Це був сюрприз так сюрприз. Я уявляю, що таке виховувати двійнят, у сестри була така ж історія, і невістці я могла тільки поспівчувати. Але вона мого співчуття не потребувала, дівчина була з оптимізмом.
– Це ж чудово! За один раз одразу буде двоє малюків! Почнуть грати один з одним, та й мені буде легше, – щебетала вона.
Мені не хотілося її спускати на землю, але я все-таки постаралася донести до неї думку, що одне немовля – це вже нелегко, а одразу два – це реально тяжко. Але мої слова до свідомості Ілони не дійшли.
Син, розуміючи, що з двома немовлятами дружині буде непросто, одразу перейнявся покупкою посудомийки, пральної машинки з функцією сушіння, робота-пилососа та інших побутових дрібниць, які мали полегшити побут молодої мами. Нам би в молодості таких помічників, горя б не знали!
А невістка тоннами поглинала всяку мамську літературу, ходила на курси для майбутніх мам, займалася спеціальною йогою і повністю віддалася процесу, так би мовити. Не знаю, як їй це все допомогло, але діти з’явилися не природним шляхом, було кесарів, бо в лікарів виникли якісь підозри. Але це дрібниці, головне, що діти були чудові та здорові.
В Ілони батьки живуть за кордоном, тому приїхати на виписку не змогли, а я спеціально під появу малюків взяла два тижні відпустки, щоб допомогти спочатку невістці. Все-таки двоє немовлят – це вам не жарти.
Хоч я цілими днями крутилась у них вдома, допомагаючи та підказуючи, невістка ходила незадоволена і втомлена. А як вона думала? Що діти з’являться і вона тільки посміхатиметься на прогулянці та робитиме красиві фотографії малюків?
Я намагалася розвантажити її по можливості, але всі турботи брати на себе не збиралася. Все-таки це вона мати.
Після того, як закінчилася моя відпустка, я все одно вечорами намагалася забігти до молодої мами, допомогти чимось. Поведінка Ілони мені не подобалося.
Вона робила все абияк, а коли в неї не виходило зробити нормально, нервувала і кидала все. Я їй показую, як робити правильно, а вона психує і кричить, що раз у мене так добре виходить, то мені й прапор до рук, а вона втомилася.
Я, звичайно, розумію, що поратися з двома немовлятами тяжко, але ти сама хотіла стати матір’ю. Чого ж ти тепер бідкаєшся, що в тебе зовсім не залишається часу на себе і ти втомлюєшся?
Через три місяці вже годині о десятій вечора мені зателефонував син. Голос розгублений, попросив приїхати. Сказав, що Ілона зібрала речі, заявила, що вона втомилася і взагалі переоцінила себе, тому дітей вона залишає, а сама йде.
Я вухам своїм не повірила. Мати покинула двох маленьких дітей і пішла, бо втомилася. Спочатку думали, що це просто істерика, заспокоїться, відіспиться десь у подруги та повернеться. Але якби ж.
Ні за тиждень, ні за два вона не повернулася. Телефоном чоловіку заявила, що помилялася, діти їй зараз не потрібні, вона ще не готова до них. Та в тебе вони вже є, аж двоє!
Мені довелося йти в декрет, бо синові треба працювати та дітей забезпечувати, та й мене теж, виходить. А Ілона подала на розлучення. Сказала, що вона краще працюватиме і платитиме аліменти.
Я наполягаю, щоб її син позбавив батьківських прав, як тільки з’явиться можливість. А то зараз цій зозулі діти не потрібні, а потім почне кричати ліворуч і праворуч, що вона мати.
Я досі шокована її вчинком. Якби в мене син так повівся, я б йому голову відкрутила.
