Мені вже пішов четвертий десяток, а в шлюбі я сім років. Довго не могла завагітніти, тому ми з чоловіком вирішили дізнатися чому. Висновок лікарів був простий: потрібна процедура штучного запліднення та пересадка ембріона. Це досить непроста операція, і ми стали до неї готуватися.
Звісно, всі ці роки я працювала. І навіть непогано просунулась кар’єрними сходами, обійнявши посаду начальника відділу в компанії. Мені здавалося, що це загалом максимум можливостей мого кар’єрного зростання. Але виявилося, що я помилялася, і у керівництва були інші плани на мене.
Мені надійшла пропозиція очолити одне із регіональних відділень нашої компанії. Це зовсім інший рівень, якісно інший, інша відповідальність, та ще й величезний трамплін для подальшого кар’єрного зростання. Не можна промовчати і про фінансову сторону питання — мені пропонували зарплату втричі більшу, ніж на колишньому місці.
Ось тільки було два “але”. Потрібний переїзд в інше місто, і все це було несумісне з планами народження дитини. Звичайно, я одразу розповіла про пропозицію чоловікові. Він, як і я, віднісся до цієї можливості зі змішаними почуттями. Він дуже хотів дитину та його, на відміну від мене, переїзд насторожував – адже йому довелося б шукати роботу.
Втім, одна моя зарплата на новому місці перевищувала наш спільний дохід у столиці, а вартість життя та оренди житла в провінції непорівнянна зі столичною. Загалом, залишалася лише дитина. Чоловік чесно зізнався, що не знає, як бути і запропонував мені ухвалити рішення самостійно – він погодиться з кожним. І я вибрала кар’єру.
І ось ми на новому місці. З роботою у мене все чудово, я все встигаю, начальство цінує мене, колектив поважає, показники регіонального відділення зросли. Чоловік теж влаштувався. Не так добре, як у столиці, але зовсім непогано. Фінансово наше життя значно покращилося.
Тільки мені здається, що між мною та чоловіком починає рости стіна. Ні, ми не лаємося, не з’ясовуємо стосунки. Ми більше мовчимо, не говоримо про дитину, ця тема стала негласним табу. У мене тепер дуже мало вільного часу.
Мені здається, що ми з чоловіком стали віддалятися один від одного, і я не знаю, до чого це може призвести. Невже ціною кар’єрного зростання стане не лише відмова від дитини, а й втрата сім’ї? Чи я себе дарма накручую?
