День сьогодні був тяжкий. Наприкінці весни та на початку літа в бюро перекладів традиційно було багато клієнтів.
Але цього року ситуація ще більше ускладнилася: у місті гуляла якась інфекція, і майже чверть працівників опинилася на лікарняному. Це означало, що їхню роботу доводилося виконувати іншим.
Шеф через кожні дві-три години нагадував підлеглим про те, що не треба розслаблятися:
– Дедлайн, пані та панове, дедлайн, закінчуйте перерву!
Яні довелося затриматися на дві з половиною години, щоб завершити переведення документів для сім’ї, яка виїжджає на ПМП до Канади.
Додому вона прийшла близько дев’ятої вечора. Леонід – її чоловік – уже повечеряв і дрімав із пультом у руках перед телевізором.
– Прийшла? А що так пізно? На плиті вчорашня тушкована картопля. Я поїв, але все вже знову охололо. Доведеться втретє розігрівати, – сказав він.
Але Яна так утомилася, що їй зовсім не хотілося їсти. Переодягнувшись, вона пішла у ванну і відкрила воду: пів години в піні із запахом лаванди – ось, що їй зараз було потрібно!
Поки набиралася вода, Яна випила склянку ряжанки. А потім блаженні хвилини відпочинку, коли можна було ні про що не думати.
Після ванни вона висушила волосся і сказала чоловікові:
– Все, я спати.
І саме в цей момент у Яни задзвонив телефон.
– Яночко, добрий вечір! – пролунав у слухавці дзвінкий голос Регіни – сестри Леоніда.
– Добрий вечір, – відповіла Яна.
Вона відразу зрозуміла, що лягти спати, поки вона не вислухає Регіну, їй не вдасться. І вгадала.
– Яночко, у нас така велика проблема виникла! Просто жах! Віталіку задали по англійській величезне завдання! Уявляєш текст на дві з половиною сторінки про екологію.
– Так от, його треба перекласти, виписати нові слова, скласти план, а потім письмово стисло переказати текст за цим планом. Уся надія на тебе! Кінець чверті, а у Віталіка спірна оцінка. Я тобі зараз текст скину. А ти швиденько зроби.
– Регіно, а коли здавати роботу? – Запитала Яна.
– Завтра. Першим уроком – англійська.
– Такий великий обсяг, і на один день задали?
– Ні, задали ще у вівторок.
– А що ж він раніше не почав робити? – здивувалася Яна.
– Ой, давай не будемо час гаяти, тобі куди краще скинути? – не відповіла на запитання Яни зовиця.
– Нікуди. Я не зможу вам сьогодні допомогти: дуже втомилася – на роботі завал. Я вже в спальні – спати лягаю.
– Як не зможеш? – оторопіла Регіна. – А що ж нам тепер робити?
– Нехай Віталік спробує перекласти текст через перекладача – їх зараз повно. А план сам зможе скласти – дев’ятий клас таки, а не перший.
– Та він до ранку сидітиме! Невже тобі важко допомогти дитині? – обурилася Регіна.
– Так, мені важко.
Закінчивши розмову, Яна вже витяглася під ковдрою і заплющила очі. І тут у кімнату зайшов Леонід.
– Яна, ти що – відмовилася допомогти Віталіку? В нього ж серйозна ситуація – вирішується, яку оцінку він отримає за чверть!
– Так, відмовилася. Тому що ця оцінка хвилює лише Регіну, а не Віталіка. Якби було інакше, він звернувся б до мене у вівторок, коли отримав це завдання, а не в четвер об одинадцятій годині.
– Тоді я знайшла б для нього пів години. А зараз я втомилася, у мене англійські літери перед очима в довгу лозу грають, тому я спатиму.
– А як же Віталік? Адже він пару отримає!
– Льоню, твій рівень англійської та вища технічна освіта цілком дозволять тобі впоратися із завданням для дев’ятого класу. Хочеш допомогти племіннику – уперед!
Леонід вийшов зі спальні, увімкнув ноутбук і через півтори години відправив сестрі виконане завдання.
А коли через кілька днів він поцікавився у Регіни, яку оцінку отримав племінник, з’ясувалося, що Віталік наступного дня проспав і з’явився до школи лише на третій урок.
У п’ятницю шеф оголосив, що субота буде повним робочим днем. Їхнє бюро суботами працювало, але лише до четвертої години дня. І співробітники виходили у суботу не всі, а за графіком – одна робоча субота на місяць.
– А завтра виходимо всі та працюємо до вісімнадцятої нуль-нуль, – повідомив Євген Володимирович.
– Так ми ж у ці вихідні на дачу збиралися, – сказав Леонід, коли Яна повідомила йому, що завтра працює, – мама просила допомогти їй – зараз дуже багато роботи на городі.
– Льоня, слово честі, я б краще грядки копала на дачі твоїх батьків, ніж сиділа цілий день у задушливому офісі. Але це не залежить від мене.
– Може, хоч у неділю приїдеш? – Запитав чоловік.
– Ні. У неділю я відсипатимуся. Вимкну телефон і спатиму до упору. А коли прокинуся, переповзу на диван, увімкну телевізор і замовлю собі піцу. Не буду ні готувати, ні прати, ні прибирати. Весь день лінуватимуся, навіть з піжами не вилізу.
Все так і було: Леонід поїхав на дачу, а Яна, ударно попрацювавши в суботу, в неділю прокинулася лише о десятій годині й далі її день пішов за наміченим планом.
Єдиним порушенням став візит Вікторії – університетської подруги Яни, яка з’явилася без дзвінка.
– Вибач, я намагалася додзвонитися, але потім зрозуміла, що ти пішла у глибоке підпілля. Тому я заїхала до нашої улюбленої кондитерської й вирішила скласти тобі компанію, – сказала Віка.
Так що, крім піци, на столі з’явилися дві упаковки тістечок, і день пройшов у веселій балаканині.
На той час, коли Леонід повернувся додому, Віка вже пішла.
– Яна, мама хотіла поговорити з тобою – вона дзвонила кілька разів, але ти не взяла слухавку.
Яна ввімкнула телефон – справді, чотири пропущені від свекрухи.
– Що вона хотіла?
– Мама незадоволена тим, як ти ставишся до сім’ї, – сказав чоловік.
– І в чому це виявляється?
– А що – останнього випадку, коли ти відмовила Регіні, мало? Прохання Сергія ти теж не виконала, – нагадав Леонід.
– Щодо домашніх завдань для Віталіка я тобі вже пояснювала, повторювати не буду. І взагалі, якщо у твого племінника проблеми з освоєнням шкільної програми, нехай Регіна наймає йому репетиторів.
– Я не вчитель, жодних методик не знаю. Максимум, що я можу зробити, це виконати за Віталіка домашнє завдання. Але це не врятує ситуацію, а, навпаки, посилить її.
– А щодо прохання твого двоюрідного брата, воно взагалі позбавлене всякого сенсу. Ну, переклала б я їм документи. І куди б вони з цим перекладом поділися?
– Я мала замість офіційного друку поставити відбиток свого великого пальця, зануривши його перед цим у чорнило? Будь-який документ має бути завірений, інакше це простий папірець!
– І взагалі, мене дратує те, що твоя мама і Регіна щосили намагаються знайти мені роботу, ніби їх дратує, коли я відпочиваю. А їхня остання ідея – це взагалі щось із чимось.
– Ти про що? – здивувався Леонід.
– Про двотижневі літні курси англійської мови для дітей дачного селища. Я підозрюю, що це Регіна вигадала, а Валентина Вікторівна її підтримала.
– Вони запропонували мені дуже вигідну, на їхню думку, угоду: я під час своєї відпустки живу на дачі й ні на що не витрачаюся, а натомість по три години на день займаюся англійською з Віталіком та ще кількома дітьми їхніх друзів та сусідів.
– П’ять чи шість осіб. Нормально? Фактично мені запропонували спустити коту під хвіст відпустку, на яку я чекала пів року, і два тижні втовкмачувати в голови підлітків англійську. А мене за це годуватимуть!
– Щодо занять ти сама вирішуй, але у відпустку нам цього року поїхати навряд чи доведеться, – повідомив чоловік.
– Чому? – здивувалася Яна.
– Ну, по-перше, батьки вирішили відремонтувати альтанку – там уже й підлога прогнила, і дах протікає. Потрібні гроші на матеріали. І по-друге, один тато не впорається, він попросив мене допомогти, – пояснив Леонід.
– Дуже мило з твого боку повідомити це мені зараз, коли я вже забронювала готель і зробила передоплату. Тож май на увазі – відпускні гроші на ремонт не підуть – я не для того пів року їх збирала.
– Я поїду у відпустку і це не обговорюється. Ти, якщо хочеш, можеш поїхати зі мною. Якщо ти хочеш витратити два тижні на будівельні роботи, то не можу тобі цього заборонити. Тоді я поїду з Вікою.
– Ти зрозумій, я обіцяв батькові допомогти!
– Чим ти йому допоможеш? Ти коли сокиру чи молоток востаннє тримав у руках? Коли у нас вдома почала іскрити розетка, я викликала електрика, коли потік кран у ванній – сантехніка.
– Коли дверцята кухонної шафи повисли на одній петлі, я теж запросила майстра. Я все це говорю не для того, щоб принизити тебе.
– Ти добре знаєшся на комп’ютерних програмах і не повинен вміти встановлювати унітази, як кажуть – хто на кого вчився. Просто мені цікаво: чим ти зможеш допомогти батькові?
– Краще дай батькам грошей – ти ж одержав премію, нехай запросять професіоналів. Якщо тобі ніяково, то давай я з ними поговорю.
– Ні. І не треба вважати мене зовсім безпорадним та непристосованим до життя. Я сам поговорю з батьком і поясню йому все, – образився Леонід.
– Чудово. І щодо того, що жодних літніх курсів англійської у них на дачі не буде, теж сам Регіні та матері скажеш? – Запитала Яна.
– Скажу.
Як уже там пояснювався Леонід із батьками та сестрою, Яна не знала, але у відпустку вони поїхали разом.
А наступного навчального року Регіна знайшла для сина репетитора з англійської мови. Чи промова чоловіка була переконливою, чи, нарешті, недолугі усвідомили, що по їхньому не буде. Як кажуть, – помоглося нашій мамі…
А ви що скажете з цього приводу? Пишіть свої думки в коментарях, ставте вподобайки.
